Я два роки співав на війні. Не зважаючи на те, що моя дружина з Криму, що її рідний брат працює в РФ, що моя теща їздить в Крим, аби оформити квартиру, яка раптово опинилась без статусу. В Волгоградській області живуть мої родичі. По всій роісі живуть мої колишні друзі.
Але!
Два роки я з друзями возив те, що потрібно армії. В РФ мені дорога закрита. Зась. Там засудили трьох жінок за репости моїх пісень з відео. Тільки за репости. Не бачити мені Русского музея. Ну і хєр з ним. Нажаль. Я там бував, залюбки знову відвідаю після перемоги.
За ці два роки я встиг посваритися з кількома друзями, однокласниками. І знайшов ще більше справжніх друзів.
Я не боявся мін, що летіли в містечко Щастя. Не боявся градів в Углегірську, в Дебальцевому. Снайперів в Луганському. Обстрілів в Красному Пахарі чи в Трьохізбе.
Бував з концертами і допомогою, мабуть, всюди в АТО. В Щасті, Пєсках, Авдіївці, в Мар'їнці, в інших єбєнях. Зі мною були мої друзі, часто-густо жінки і літні люди. Зокрема моя мама їздила в найгарячіші точки АТО. Моя вагітна дружина іноді щогодини дзвонила мені: чи все добре?
Так якого хуя я повинен дослухатися до думки всіх цих наташ корольових, сансеїв та анілорак і всіх, хто їх підтримує?
Дослухатись до макаревічів я скоріше готовий. І макаревічі мене скоріше зрозуміють. Бо макаревічі розуміють — це війна. А харківські сансеї не розуміють. Бо вони «нє внікалі в політіку». Чи як там вони виправдовуються?
Мені буде дуже соромно якщо після перемоги у війні з РФ харків'янами залишаться ті, хто рекламує Київстар, але залишився байдужим до війни. Ті, хто називає себе українцем, але рубить бабло в РФ.
Ідіть нахуй. Ви «тряпки». Не ясно? Вы говно. Вам же так понятней? Ок.
В мене все. Сорі за емоції.
