Тут до голови одна цікава думка прийшла. Якщо хто схоче — розповсюдьте, поширте, буду вдячним.

Так ото ж. Чи скаже мені хто-небудь, як перекладається слово «амністія»? Я маю на увазі, не старовинне давньогрецьке значення — «забуття». Я маю на увазі — що таке означає та «амністія» в наші дні? Можна зазирнути до гуглу і він вам підкаже: амністія — це «помилування» або ж, в законному значенні — часткове або ж повне прощення злочину.

Ну, ото ж. А тепер скажіть-но мені, любі хлопчики й дівчатка: про яку амністію гергочуть нині сепари та їхні хазяї-мокші? Вимагають же ж-бо: спочатку — амністія, потім — мир. Воно вже само собою дивно, що вони для себе помилування ВИМАГАЮТЬ та ще й якісь умови висувають — це ж помилування, його в людей просять. Слізно, на колінах, через каяття. А люде дивляться: хто зрозумів, хто покаявся — то вже добре, най йому... Нехай відробить (якщо не вбивав, не катував) тай іде собі додому цілий. А тут що маємо? Вимагають від нас — помилуйте нас, бо як не помилуєте — ми й далі будемо вам капостити, й далі будемо вас вбивати, гвалтувати, грабувати! Чи схоже це на каяття?

Чи схоже на те, що Захарченко кається, коли він патякає про те, що «Україна, мовляв, увійде до складу Новоросії»? Чи кається Плотницький, коли бридить про те, що «Ніякого контролю над кордоном хунта не отримає»? Та вже добре — оці вилупки, вони замаралися на сім поколінь уперед, тож їм лише на милість Божу розраховувати можна, не на людську. Але скажіть мені, люди добрі — чи бачили ви бодай одного-єдиного сепара, одного-єдиного «казака» чи «добровольця», який би сам прийшов, склав зброю, покаявся та сказав: «Помилуйте мене, браточки-українці, бо сам я себе вже не помилую»? А плята гірчавого він так скаже! Він каже інше: «Амністію мнє, шоб я додому, як герой, з награбованим повернувся, і шоб ви, хунта клята, знали, хто в странє хазяїн!».

Хоча ні, перепрошую. Бачив я в своїх мандрівках одного такого. Вийшов сам до блокпосту, віддав свого карамультука, покаявся... а потім виявилось, що він у своїх якесь лахно награбоване поцупив, то вони його, як то серед них кажуть, «на правило поставили». Отож він перелякався тай до наших чкурнув — каятися. Тай те — хотів, бісова дитина, аби йому за його каяття награбоване залишили та ще й за автомата заплатили...

У мене є не депутатський, а просто собі дід-панасівський запит до СБУ та до прокуратури (може, як будете поширювати, дійде до кого-небудь з депутатів та вони зроблять вже справжній депутатський запит): скільки сепарів донині прийшли з покаянною довбешкою та здалися самі? Отож тим, хто так вчинив, та амністія повинна світити — після того, як слідчі органи перевірять, чи воно, сердешне, правду про себе сказало, а чи ні. А всім іншим — шпуля до дупи та повернути тричі, а не амнистію. Бо казали козаки-запорожці: «Хто кається — того вибачають, а хто не кається — того страчають».

Між іншим, мокша про це вельми точно все знає. Недарма ж вона так вимагає, аби Надійка Савченко себе винною визнала та помилування попросила. Бо розуміє: визнає себе винною — буде до кінця віку винна, роби з нею, що хочеш. Тому й не може мокша гидотна собі дозволити, невинну людину виправдати: бо як Надійка невинна — то вони винні.

І ще одне. Оті наші оппи, доппи, геппи, аграрії-шмаграрії, наш край — відро... Чи вони себе винними визнали? А пек на таці! Оно Бондаренчиха показала, якою вона себе винною вважає. Оно лізуть сепари колорадські з усіх щілин в депутати — а як же ж, це не вони винні, це МИ винні, тож ЇМ нами правити, а НАМ перед ними каятись — а вони ще вирішать, чи прощати нам Майдан, чи вибачати революцію, а чи ні.

Так от, що я скажу, дітоньки мої любі. Владний наш Петро Олексійович собі вже як хоче — може з Кернесом миритися, може до себе в партію хоч чорта з пекла тягти, а може хоч особисто хуйлу амністію виголошувати. А я, дід Панас — не вибачу. І не тому, що я такий злий та війни бажаю. А тому, що ні переді мною, ані перед хлопцями нашими, що голови свої кладуть, ані ж бо перед будь-якими іншими українцями до цієї пори ніхто ні за що не вибачався. А на нема — й амністії нема. Хто не кається — того страчають. Не в телестудіях телебенькають, не в депутати обирають.

Отака хуйня, малята.