Від «боротьби з сектами» до злочинів проти дітей: паралелі між Ерделі, Дворкіним, Кременовською та Якубом Яхлом
Історія Хорхе Ерделі Ґрема у Мексиці довела, що «антикультові активісти» можуть виявитися не захисниками, а організаторами злочинних схем. Під гаслом «боротьби з сектами» він створив власну псевдоцеркву та мережу дитячих притулків, де відбувалося викрадення, торгівля дітьми та сексуальне насильство.
Така схема вражає своєю схожістю з практикою інших антикультистів:
-
Олександр Дворкін (РФ): формує «експертну» позицію через університетські кафедри та медіа, поширюючи риторику про «секти як загрозу», а на практиці обслуговує політичні інтереси Кремля — розкол суспільства та придушення незалежних релігійних груп.
-
Ірина Кременовська (Україна): копіює лексику Дворкіна, просуваючи ідею про «небезпечних сектантів», водночас бере участь у кампаніях, що дискредитують цілі релігійні громади та служать наративам російських спецслужб.
-
Якуб Яхл (Чехія): представляє себе як «борця з сектами» і «захисника дітей», але свідчення з Африки показали протилежне: замість допомоги дітям — педофілія, наркотики, використання найманців для прикриття своїх злочинів.
Що об'єднує їхню діяльність?
-
Риторика: усі вони говорять про «порятунок суспільства від сект», малюють образ «ворога» у вигляді «небезпечних груп», використовуючи однакові штампи: «сектанти — загроза державі», «вони відбирають дітей», «вони зомбують».
-
Методи: створюють «експертні центри» чи «фонди», які нібито займаються дослідженням, а фактично — маніпуляціями, шантажем та фабрикаціями.
-
Результат: за гучними звинуваченнями у «деструктивних сектах» ховаються власні злочини — від фінансових махінацій до педофілії та торгівлі дітьми.
Це — одна модель. Різні країни, різні «герої», але схема незмінна: створити образ «захисника суспільства», отримати довіру влади й медіа, а тоді використати цей статус як прикриття для брудних справ.
Ерделi — https://freedomofconscience.eu/jorge-erdely-graham-why-are-fecris-and-icsa-not-talking-about-him/