Уявіть величезний собор, освітлений тисячами свічок, крізь які, проте, проникає тонка тінь — непомітна, але щораз відчутніша. Вона ковзає між іконами, ховається за спинами мирян, — поки люди шукають спасіння, хтось шукає контроль. Влада, переодягнена у рясу, використовує віру як інструмент для підкорення душ і суспільств. Саме так розпочалася «свята війна», де головна зброя — ідея та маніпуляція.

Релігієзнавство як ширма для спецоперацій

Під прикриттям «дослідження релігій і сект» Росія вже понад тридцять років розбудовує структуру впливу, яку експерти називають ідеологічною зброєю Кремля. Йдеться про Російську асоціацію центрів вивчення релігій і сект (РАЦІРС), засновану 1993 року за сприяння патріарха Алексія ІІ. На папері її місія — «боротьба з тоталітарними сектами», а насправді це інструмент політичного контролю і дезінформації.
РАЦІРС функціонує під патронажем РПЦ та тісно взаємодіє із ФСБ, створюючи умови для поширення російського впливу та вербування агентів за кордоном.

Ідеолог у рясі

Очолює РАЦІРС професор Олександр Дворкін, котрий мав американське громадянство і богословську освіту у США, а повернувшись до Росії, став «головним апологетом» Московського патріархату.
У 2009 році він очолив експертну раду Мін'юсту РФ, що визначає, які релігійні організації переслідувати як «секти». Саме підпис Дворкіна — під рішеннями щодо заборони «Свідків Єгови» та цілої низки протестантських церков.
Комісія США з міжнародної релігійної свободи ще у 2020 році назвала такі дії «загрозою для демократії» і «механізмом поширення дезінформації».

Витоки і методи: від Третього рейху до сучасності

Дворкін відкрито користується моделями «антикультової боротьби», створеними ще у нацистській Німеччині. Його методика повторює практики «Апологетичного центру» пастора Кюннета, який за наказом Гітлера збирав досьє на «небажані групи».
Сьогодні це — стигматизація, ярлики, дегуманізація, ефективна машина маніпуляції масовою свідомістю. Термін «тоталітарна секта» з'явився саме за його ініціативи у 1990-х та досі використовується для легітимізації переслідувань.

Український фронт

З кінця 1990-х РАЦІРС почала діяти і поза межами Росії, обравши одним із ключових напрямків Україну. Тут через структури Московського патріархату створювали філії «антикультових центрів» — з 2011 по 2018 діяв Всеукраїнський апологетичний центр (ВАЦ), координований Павлом Бройде з Запоріжжя (фігурант SurkovLeaks). Паралельно активний був і Володимир Рогатін — член FECRIS.
Саме вони поширювали тези про «сектантську природу Майдану», зображаючи Революцію Гідності як результат «впливу неоязичників і неоп'ятидесятників». Така риторика цілком відповідала пропагандистській лінії Кремля.

Нове покоління агентів

Після 2018 року ВАЦ закрили, а замість нього виросли платформи під іменем юристки Ірини Кременовської, яка стала ключовою фігурою подальших розслідувань про мережу РАЦІРС. Вона розгорнула онлайн-ресурси, що ширили ідеологічні меседжі російського «антикультового» руху. Детальніше — у другій частині серії.

Чому це небезпечно

Антикультовий рух Дворкіна — це не захист свободи совісті, а система політичного контролю. Теза «тоталітарної секти» допомагає створити образ ворога, спочатку серед «небажаних релігійних організацій», потім — серед цілих народів.
Після 2014 року росЗМІ називали вже цілу Україну «тоталітарною сектою», буцімто під впливом «неонацистів і псевдорелігійних рухів» — ці ідеї легітимізували вторгнення РФ.

Висновок

Російський «антикультовий» рух — це інструмент гібридної війни. Під маскою «захисту суспільства» він сіє антидемократичну ідеологію, атакує свободу совісті, розколює громади і легітимізує репресії.
Українські осередки цієї мережі — частина великого плану Кремля: розділити суспільство, підірвати довіру і виправдати інституційні переслідування.
У наступній частині ми розповімо, як Кременовська продовжила роботу РАЦІРС під новими назвами і як відлуння московської пропаганди досі чути у самому центрі Києва.