Верховна Рада планує підвищити відповідальність за псевдомінування. Щонайменше – таке передбачено законопроектом, який планують розглянути.

З позитивів відразу відзначу, що підвищується відповідальність за неправдиві повідомлення про мінування державних установ, лікарень та шкіл. Хто бачив, як зупиняють операції під приводом псевдомінування, — мене зрозуміє.

Але не треба замінювати боротьбу з «телефонним тероризмом» виключно за рахунок посилення покарання. Модель «як тільки ми посилимо відповідальність – знизиться злочинність» не діє. Точніше діє лише для тимчасового заспокоєння громадської думки. Піпл захаває, бо більшість вважає, що псевдомінерам не вистачає батога.

Справа у тому, що ми вже збільшували відповідальність за «телефонний тероризм». У 2013 році той закон набув чинності, а з 2014 року почала зростати кількість таких злочинів. Жодної прив'язки між збільшенням відповідальності та зниженням кількості злочинів немає. Немає, бо кількість притягнутих до відповідальності за злочини – у 5-10 разів менше, ніж офіційна кількість злочинів.

Зокрема, за 8 місяців цього року співвідношення 101 судовий вирок до 592 проваджень. В минулому році – 186 вироків та 1715 кримінальних справ. Це при тому, що за словами Авакова кількість «замінованих» об'єктів у 2019 році складала 91 тис. 818. Більша проблема не в тому, щоб впаяти злочинцеві, а в тому, щоб злочинця знайти.

По-друге, наслідок зростання кількості замінувань – це цілеспрямована кампанія. У три рази кількість замінувань зросла у 2014 – після початку війни з Росією. Тому скільки б не підвищували відповідальність, доки у нас триватиме конфлікт з Російською Федерацією, воно ніде не зникне. Єдине, що можна зробити зараз – це встановити у людей чітке розуміння, що кожним своїм дзвінком людина підігрує інтересам країни, з якою у нас триває війна. І другий фактор – це виборча кампанія. У минулому році було дві національні виборчі кампанії. Кількість випадків «псевдомінувань» зросла також утричі. Зрозуміло, що і в першому, і в другому випадку діяли переважно професіонали з відповідним обладнанням. І телефони у цьому обладнанні стають минулим століттям та зброєю злочину любителів. Тому варто посилювати кіберполіцію і спрямовувати її й на ці злочини.

По-третє. Значна частина з тих, хто отримав вирок за цей злочин – це наслідувача. Тобто, вони діяли за принципом доміно. Десь побачили повідомлення про «мінування», а потім – в стані емоційного збудження (часто в стані алкогольного сп'яніння) — переносять почуте в реальність. Тому в нас псевдоміннування не бувають одинокими, а проходять хвилями – через наслідувачів. І якщо є плани покінчити з «мінуванням» – то кращий вихід – демонструвати більше притягнення до відповідальності, а не самі випадки. Це виглядає утопічно, але завершувати сюжети чи повідомлення про псевдомінерів кількістю притягнутих до відповідальності — можна.

Головна ідея останньої ініціативи – це конфіскація майна. Нагадаю, що йдеться не про всіх псвдомінерів, а про тих, кого піймають. А ловлять як правило (реєстр судових рішень у допомогу) не тих, хто на цьому заробляє. А тих, чиї майнові статки скажімо так не дуже високі – хоча б виходячи з моделей телефонів, з яких вони робили дзвінки. Ви ще спробуйте потім їх продати на аукціонах. Та і загальну проблему – коли на момент суду в злочинця виявляється немає ніякого майна — ніхто не скасовував

І на останок — у 99% вироків, пов'язаних з неправдивим повідомленням про теракт, суд дає «умовні» терміни. Тут вже не важливо 4 роки чи 8. А 1% — це лише в тому випадку, якщо людину притягували до відповідальності раніше, або псевдомінування було одним із злочинів, за яку її судили.

Не все можна вирішити виключно посиленням кримінальної відповідальності. А точніше – нічого. Це лише один з механізмів. Переважна більшість людей не вчиняють злочини не тому, що це заборонено законом, а тому, що такі дії суперечать їхнім внутрішнім переконанням, моралі. Тому необхідно формувати усвідомлення, що псевдомінування – це злочин. І що в цьому злочині покарання незворотне. А це значно довше, і менш рейтингово, ніж просто прийняти зміни до закону.