Посилення «представництва» України у ТКГ — нагадує стратегію минулого року, коли зустріч у нормандському форматі розглядалась як самоціль. Тоді — ще до зустрічі — Україна в односторонньому і авральному порядку виконувати зобов'язання, взяті ще у 2016 році. І заради чого? Заради того, щоб на зустрічі набратись нових зобов'язань.

Про дисбаланс посад в контактах «Україна-Росія» говорили, ще коли «головного по Донбасу в Україні» Андрія Єрмака призначили керівником Офісу Президента. Бо з того ж боку — Козак був лише заступником голови Адміністрації президента РФ. Якщо йти за посадами, то неформальна група «Єрмак-Козак», якщо перевести на трохи вищий рівень виглядає як постійна комісія рівня президент-міністр, наприкад «Зеленський-Лавров». Щоб було відразу видно, яка країна — метрополія, а яка — колонія. Те ж відбувається і зараз. Тільки тепер до складу Тристоронньої контактної групи з боку України вводяться особи, чиї посади є у Конституції України. А з боку Росії – ніхто.

І те, що зробив Єрмак (а він це зробив в односторонньому порядку), — це лише поглиблення цієї проблеми. Наявність офіційних представників влади легітимізує все, що приймається на ТКГ. Щонайменше, в очах громадської думки України і західних посередників. Тобто, про те, що підписуючи якісь документи там — ми офіційно беремо на себе зобов'язання, а росіяни — ні.

Більше того, РФ не має ніяких стимулів вводити в у тристоронню контактну групу офіційних осіб. Хіба якщо вони зацікавлені офіційно визнати окупацію Донбасу і проводити перемовини щодо виведення своїх військ?

Сьогодні у РФ рейтинги Путіна падають. Бо громадська думка Росії все більше почала помічати не загарбання, а внутрішній порядок денний. То що у Кремлі сидять самогубці, які думають, якби розвалити країні і знизити рейтинг Путіна? Може програти війну в Україні, щоб на фоні зовнішніх поразок зробити незворотними сепаратистські тенденції у регіонах РФ? Хіба для цього Кремль окуповував частину України?

А ось на яку відповідь від Кремля можна очікувати — так це на прийняття рішень про включення до складу ТКГ різного зброду від «республік» — представників їхніх т.зв. «парламентів» та «міністерств».

До речі, схожий прецедент уже був на практиці — коли РФ вийшла з СЦКК, щоб потім пов'язки «СЦКК» почали носити представники т. зв. «ДНР» і «ЛНР». І всі повноваження, прописані у домовленостях для СЦКК України і РФ (наприклад, перебування у зоні розведення), тепер чомусь виконують представники незаконних збройних формувань.

Ну і, звичайно, на фоні підписів під документами Тристоронньої контактної групи людей, чиї посади є в Конституції, опозиція врешті-решт перестане нагадувати Єрмаку про те, що його підпис стоїть під одним із документів, який мав би легалізувати капітуляцію України.