Білорусь повернула терористів їхнім власникам — Кремлю. Україна офіційно висловила «занепокоєння». На цьому все?
Що взагалі відбувається і що робити далі?

1. Звинувачення Зеленського, що якщо їх повернути Росії, то вони знову займуться звичною для них справою — розповсюдження війни — недоречне. Справа у тому, що якщо їх повернути й Україні — вони також займуться звичною для себе справою — війною. Бо існує така процедура як обмін — і в наступних списках вони б повернулись у Росію. Так купу переваг ми не отримали — юридичні докази російської військової агресії на сході, пришвидшення обміну, можливість обміну напряму з РФ (якщо б Білорусь віддала нам і громадян РФ). Але не треба маніпулювати, що вони б не повернулись до війни.

2. Росія разом з «вагнерівцями» отримала докази, які є в української сторони щодо їхньої участі у війні на Донбасі. Можна не сумніватись, що Лукашенко їх злив Кремлю. Тому Москва може мати і реальну картину здатності України вести юридичну війну в міжнародних структурах. Зокрема, наші докази і джерела доказів щодо участі іхтамнєтов у бойових діях.

3. Повернення «ванерівців» Росії — після попереднього інформаційного супроводження — це визнання акту втручання у справи Білорусь «третьої країни». Думаю, не треба казати якої — і білоруське телебачення з обкладинками від посвідчень СБУ та фото Бандери у провокатора і навіть Президент Зеленський прозоро натякнув, що це стосується України. В таких умовах — цілком можна: а) напряму підтримувати протестувальників; б) висувати вимогу щодо перенесення Мінську. І немає значення — хай це буде Нурсултан чи Кишенеу. І немає значення, що це не відбудеться. Головне, щоб Лукашенко зрозумів, що він втрачає ще один зі стовпів його суб'єктності — те, що свого часу дозволило у 2015 році зняти санкції з нього і зробити рукопожатим для світу — війна РФ проти України та місце проведення мирних переговорів.

4. Якщо докази їх участі були бездоганні (давайте відкинемо, що реальним доказом є розміщення інформації на сайті «Миротворець») — то Україна має:

а) має винести судові рішення щодо цих людей;

б) передати рішення судів та докази у міжнародні структури, які займаються транснаціональною злочинністю — Інтерпол, Європол. Оголосити їх у міжнародних розшук. З тим, щоб з одного боку, мати можливість заарештовувати цих учасників російських приватних військових компаній у будь-якому місці світу. А з іншого боку — ускладнити їм пересування світом — зробити їх неліквідним товаром — «протухлим живим м'ясом» на світовому ринку війни.

І це стосується не лише цих 33 осіб. Це стосується всіх, на кого є докази щодо їхньої участі в російських приватних військових компаніях.

Це якщо щось далі робити владі, а не поставити крапку в питанні повернення «вагнерівців» простою заявою про «занепокоєння».