Голосування за закон про відкриття ринку землі і гарячі батли з цього приводу в соціумі – це як ніщо інше, яскраво демонструє всю біль українського модернового хуторянства у симбіозі з совковими пережитками помноженими на телевізор.

Ще зі школи, підручники нам твердять, що земля, для українця — це сакральна тема. Земля нас годувала. Виникає питання: А інші народи вона не годувала? Чи годувала але не так?

Взагалі, формування народів, в тому числі і українців — це продукт симбіозу. Це як наприклад симбіоз осілої слов'янської частини і кочової половецької, що яскраво простежується на південно-східній частині України.

Великою маніпуляцією стало те, що образ українця, перевели в такий собі збиральний образ «гречкосія». Цей образ, виплеканий російською, а пізніше і радянською пропагандою, настільки сильно в'ївся в мозок сучасного українця, що його звідти хіба колом вибивати.

Це образ меншовартісного «хохла», простодушного, десь хитруватого, для якого є тільки його хутір, а все інше виключено з системи світогляду.

Ніби не було мудрості Сковороди та князів Острожських, степової хоробрості Мамаїв, Киятів та Вишневецьких, величезного пласту козацького скотарства та українського чумацтва. Не було Києво-Могилянки та Острогу, не було магдебурського права та козацької республіки. Не було Могили, Прокоповича, Смотрицького. А був лише він. Вічно стражденний і нужденний, перемазаний землею і гноєм — український гречкосій, єдина радість для якого земля і садок вишневий коло хати.

Ми всі генетично викривлені діти цього образу. Саме ця кривизна і спонукає багатьох, з піною у рота, протестувати проти ринку землі, без притомних аргументів, не читаючи закон, і навіть не маючи земельного паю у власності.

Бо образ гречкосія, зашитий у нас на генетичному рівні. Образ сформований, зліплений і бережно вкладений у наше єство.

Цей виплеканий образ потрібний був імперії для закріпачення наших предків, для інтеграції в єдиний братський народ, для знищення державницьких символів. Буйні козачі голови, які не покотились з закривавлених білих тіл, переселили в сторону Кавказу, Писемні уми переманили на службу царському трону. А всі що залишились мали стати гречкосіями. І це дало свої імперські плоди.

В українських хатах стали знімати зі стін картини з Мамаєм. Геном гречкосія витіснив геном козака.

Народ в якого відібрали все і залишили лише символи землі і вишневого садка – став трансформуватись навколо цих тотемів, закриваючи собі шлях розвитку і майбутнього. Література, театр, все мистецтво почало крутитись навколо цього. «Кайдашева сім'я» опанувала всі сфери. Окайдашевені українці.

Коли після скасування кріпацтва, голова ради міністрів царської Росії П.Столипін, запропонував земельну реформу, в Україні це спричинило небачений протест. Все як зараз. «Землю позабирають заможні, народ обідніє, всю землю продадуть». У 1910 році реформа вступила в дію. Не будемо зупинятись на ній детально. Скажемо, що в двох словах, це було руйнування селянської общини і перерозподіл акцентів на приватне господарювання. В результаті, в Україні появився величезний клас підприємливих селян, яких стали називати куркулі. Було утворено 400 000 хуторів. Якраз в цей момент Україна стає житницею хліба для Європи.

Але «протестанти» затаїли образу. І 11 вересня 1911 року Столипін був застрелений в київському оперному театрі.

Вся трагедія 1917 – 1920 років в Україні пов'язана з саме цією ідіомою нав'язаного стереотипу. Гасло більшовиків «Фабрики — рабочим, земля — крестьянам», та страшилки, що німці вивезуть весь чорнозем в Берлін, в кінець поламало мізки українцям, які приречено поплелись в ярмо більшовицького монстру.

Але вернімось до сьогодення.

Так склалось, і в тому є своєрідне везіння, що ринок землі був прийнятий при настанні дуже несприятливих обставин. Пандемія вірусу, економічна криза спричинили до того, що фактично ми зупинились за півкроку до дефолту.

Дуже символічно, що незважаючи на ворожнечу, перед лицем складних викликів, симптоматично об'єднались сили Зеленського та Порошенка. Звісно, це спорадично, але є в цьому символізм, який показує, що в критичний момент ми здатні переступити через свою гординю. Тому попросив б адептів що одного, що другого збавляти тон про своє виключне благородство. Бо ні у кого з вас немає на це ексклюзиву. Це ваша спільна дія в критичній ситуації.

Але земля, це не суть питання вимог МВФ.

Земля має бути предметом ринкових відносин. Крапка. Бо так працює цивілізований світ.

Тут я мав б написати про Конституцію України, яку майже 25 років порушують злочинним мораторієм на продаж землі, про компашку країн у яких немає ринку землі. Про ті всі Конго, Венесуелу, Північну Кореєю – знаних титанів економічного розвитку у світі. Про те, чому ринок землі необхідний. Про інвестиції, про створення доданої вартості, про створення робочих місць. Але про це вже стільки написано і сказано.

Я б хотів звернутись до противників ринку землі.

Скажіть, вас ніяк не турбує той факт, що ви перебуваєте в тісних рядах, плечем в плече з противниками ринку землі, різними Медведчуками, Рабіновичами, Новінськими, Портновими, Тимошенками, Коломойськими і іншими адептами золотого тільця і братньої росії?

Вас ніколи не турбувало, що землею завжди торгували по сірим схемам, виводили з під призначень, віддавали за мішок картоплі? Підскажіть де ми могли почути ваш голос проти цього багаторічного беззаконня земельної мафії?

Вас не дивує, що 99% противників ринку землі не мають свого земельного паю?

Викидайте з себе то гречкосійство 19 століття і працюйте зі своїми страхами. Читайте закон, знайомтесь з його змістом. Там немає тих страшилок якими вас лякав телевізор.

Радує , що в Україні здоровий глузд переміг і ми позбулись чергової причини витирати ноги об Конституцію і плювати на законне право власності наших співгромадян. Бо все інше — популізм, та бананова республіка.