Щоб краще зрозуміти шум навколо результатів виборів в ОТГ та хто все таки переміг на цих виборах, розкажу вам таку історію. Кажуть, історія справді мала місце декілька років назад, всі імена змінені, події також дещо видозмінені, суть залишена без змін.
Отже:
Десь в Прикарпатті. Виборча дільниця у приміщенні класу школи села N.
Підрахунок голосів. Посеред столу сидить худощава жіночка, яка постійно поправляє свої величезні окуряри, що так і норовять з'їхати з його тоненького носа. Це директор школи та голова дільниці пані М.
- Всьо! — видихнула, витираючи свого спітнілого лоба, Олена Петрівна, вчитель математики цієї ж школи і по сумісництву член комісії, кладучи останній бюлетень на одну з двох купок — відстрілялись.
- І? — голос голови комісії полетів ехом по пустим коридорам сільської школи. Як по команді витянулись шийки членів виборчої комісії, спрямувавши свій погляд на бюлетені. Аж привстав з свого крісла поліцейський Петрович. І лише член комісії, тракторист Федьо, з неописуваною тугою любовався накритим столом з ковбасами та квашеними огірками, що стояв в другому кінці класу, окрасою якого по центру, була білосніжна плящинка біленької.
- Скільки? — поправляючи окуляри пролунало запитання голови комісії.
- 117 голосів за Петренка, — бадьорим голосом відповіла Олена Петрівна.
- А за Іваненка?
- 117, — в бадьорому голосі Олени Петрівни почалося легке тремтіння, що загрожувало перейти на інші невідомі тональності.
На мить у класі повисла абсолютна тиша, яку зрідка порушувало плямкання губ тракториста Федьо.
- Як? Ви все порахували?
- Все.
Голос тиші став сильнішим.
- А це що? — Голова комісії вказує на три бюлетеня, що поодаль сиротливо лежали на столі.
- Це зіпсовані.
Голова, перегинається через увесь стіл, бере перший бюлетенень що попався їй в руки, довший час вдивляється в нього, немовби надіючись побачити там щось, що ніколи в житті не бачила.
- А от це що? — Голова комісії переможно усміхаючись, простягає протокол під самі ясні очі Ольги Петрівни.
- Це?
- Так, це, — і тоненький вказівний палець голови вперся саме в те, де було «це».
Цеее?... Я не можу цього вимовити, — почервоніла Ольга Петрівна.
- Це волевиявлення, Ольга Петрівна, яке ви неуважно прогледіли, — голова розвернула протокол так, щоб було видно всім членам комісії.
На протоколі було два прізвища: Петренко та Іваненко, навпроти яких стояли квадратики для волевиявлення. Навпроти прізвища Петренко, твердим і жирним почерком було виведено смачне слово з трьох літер, що починалось на букву «Х».
- Хіба це не волевиявлення?
- Ц «Х ...», — заржав як кінь Федьо.
- Сам ти «Х...», — Ліве око голови комісії почало нервово сіпатись. — Голосуємо, хто за те, щоб цей бюлетень визнати дійсним!
- Але ж цей напис, що характеризує статевий чоловічий орган, стоїть не в квадратику навпроти прізвища, — спробувала заперечити молода і наївна практикант української мови та літератури, з дивним для цього села іменем, Люсьєна Тарасівна. — Такий напис може характеризувати те, що той, хто поставив його був ймовірно проти Петренка, — продовжила вона.
Всі, хто в цей момент дивились на голову комісії, могли помітити як за великими і товстими скельцями окулярів почало сіпатись і праве око.
- Він там стоїть? Стоїть! Не в квадратику? Ну не попав в квадратик. Не вам мені прозказувати що стоїть і для чого. Хто за те щоб цей бюлетень визнати дійсним, підніміть руки! — прозвучав стальними нотками голос голови комісії.
Ліс рук піднявся за столом. В тому числі руки і Люсьєни Тарасівни і тракториста Федьо і Ольги Петрівни.
- 118 голосів за Петренка. На нашій дільниці переміг Петренко, — видихнула з полегшенням голова комісії.
- «Х...» переміг на нашій дільниці, а не ваш кум Петренко, — пробормотів собі під ніс тракторист Федьо.
Ця історія, як ніяка інша передає всю специфіку наших виборів, зокрема виборів, в обєднанні територіальні громади, що відбулись 23 грудня у 13 областях України.
Ще не встиг висохнути від чорнила відтиск печатки на останньому протоколі виборчої комісії, як з основних партійних рупорів полетіла по всім просторам країни пісня перемоги.
- «Безаперечна перемогла Батьківщини!» — «Попереду Солідарність БПП!» — «Волевиявлення українців показало хто справжній лідер»
І посипались графіки, стовпчики, процентики.
Проста логіка підказує, що небуває стількох переможців. Проте, напередодні президентських виборів — чим голосніше кричати про свою перемогу, тим більше шансів проманіпулювати електорат у безальтернативності свого вибору. Ось тому й штаби включились на повну потужність, продукуючи оди і овації своїм перемогам.
Тут вам для цікавості пару графіків.
Все було б нічо, якби не той самий алегоричний «Х...» на цих графіках.
По перше, абсолютно неправильно проектувати вибори до ОТГ на президентські вибори, що мають незабаром відбутись. Чому? По дуже простій причині.
Є момент: у міських об'єднаних територіальних громадах вибори відбувалися за пропорційною системою, тобто за списками. Натомість у сільських і селищних об'єднаних територіальних громадах вибори відбулися за мажоритарною системою.
Якщо ми беремо результати виборів до сільських ОТГ, то там немає ніяких батьківщин, солідарностей та інших слуг народу. Там є кум Петро, брат Федьо, сват Іван. І саме за них голосуть сусіди, родичі, чи просто однокласники.
І розказувати, що скількись там голосів відданих за Федьо, є кількістю голосів відданих наприклад за Батьківщину — це є верх політичного невігластва.
Звісно, дещо по іншому ситуація проявляється у виборі депутатів міських ОТГ, де вибори відбуваються за партійними списками. Але й тут я б поостерігався прогнозувати потенційний електорат на президентських виборах.
По друге, дуже великою умовністю є зарахування в свої ряди голів чи депутатів ОТГ. Наприклад БПП заявляє про 52 округа, в яких перемогли їх кандидати на голову. В той же час у 22 цих округах виграли не кандидати від БПП, а кандидати, яких БПП лише підтримав. А це не одне і те ж. Тому що кандидат, який відмежовується від БПП, і йде на вибори як самовисуванець, не може вважатись електоральним штиком партії «Солідарність».
Тобто фактично можна говорити не про 52, а про 30 виграних округів, де перемогли кандидати в голови від БПП.
Ситуація з Батьківщиною стосовно голів є дуже розплачливою. Лише у 5 ОТГ з 79 перемогли кандидати на голову від «Батьківщини». Навряд чи це можна оцінювати як перемогу.
Два слова про відсотки. Я не знаю як люди з Батьківщини рахують відсотки, напевно для цих цілей вони залучили Перельмана. Бо інакше як пояснити, відсутність в графіках відсотків самовисуванців (кому вони дістались?). Як пораховані відсотки по мажоритарним сільським округам, де не було партійних списків? (проводили анкетування кандидатів?). Думаю, така задача під силу лише Перельману.
Далі. Обидва штаби займаються абсолютними дурницями. Намагаючись записати у своїх звітах потенційних депутатів ОТГ, як прихильників свої політичних команд. Потім наверх, у центральні штаби йдуть цифри, які абсолютно не характеризують ситуацію на місцях і є завідомо хибними. Така зайва трата грошей, часу та ресурсів політичними штабами, є черговою імітацією роботи, яка позбавлена будь якого глузду, іновацій та стратегічних перспектив на президентських виборах. Часи міняються, а методи роботи виборчих штабів лишаються незмінними. Головне не кінцевий результат, а видимість кипучої діяльності. Як свідчить практика все це закінчується прозаїчно великим пшиком в час Х.
Ці вибори до ОТГ в основному проходили на електоральному полі Тимошенко. Де єдиний серйозний конкурент — Ляшко. Кажу відповідально, бо не раз працював в полях по соціології. Мінімальна перемога Тимошенко над Порошенко, враховуючи сказане вище, і враховуючи фактор свого поля — це тривожні дзвіночки для «Батьківщини». Я б на місці її партійців, всерйоз задумався над тим, як правильно побудувати президентську компанію за три місяці, що залишились до виборів.
Підсумовуючи сказане, хочу вкотре наголосити, що вибори до ОТГ та сільські депутати, аж ніяк не є індикатором політичних процесів і проекцією майбутніх президентських виборів. Такими вони можуть бути лиші в дуже малій мірі.
І той «Х...» який нам підносять у вигляді графіків, картинок і процентів, це просто гарні малюночки.
А ху іс ху ми будемо знати у квітні.
P.S. Мораль історії, що була розказана на початку статті, насправді глибша. Наша енергія протидії комусь чи чомусь завжди має мати свої розумні кордони. Якщо ці кордони переступити, то сила нашої енергія розвернеться проти нас, з зовсім несподіваним результатом. Той, хто писав навпроти прізвища Петренка слово з трьох літер, аж ніяк не думав, що саме цим забезпечить Петренку перемогу на виборах.
Автор: Богдан Кривень