було-стало


Випадок в селі Діброва, де мешканці села, самовільно, без належних дозволів та погоджень, будують каплицю, прямо на території древнього Стільського городища, столиці Білих Хорватів, не є чимось таким, що дивує. Руйнування чи неналежне ставлення до памяток історії — достатньо звичне явище у нашій новітній історії.


Та й не лише в нашій. Згадаємо як таліби з гармат розстрілювали статуї Будди. Як Пальміру засрали російські і сірійські солдати.

Якщо в середовищі запанувало невігластво — чекай бюльдозерів.


Проблема мешканців села Діброва не в тому, що вони не знають, що зробили. Знають. Тому й використали період карантину, поки немає туристів. Але їх знання не поширились на те, що вони порушили ландшафт памятки природи національного значення, і що це карається законом.

Ну, і є ще в печерах картопелька... А чому ж не використати під льох древнє житло білих хорватів? Та й хто такі ті хорвати? «Не виділи м ніяких хорватів». «Тутка скільки памятаю жили лише українці»...


колись там жили білі хорвати і монахи — тепер живе картопелька


Напевно мав б про це їм хтось сказати. А в кого в селі найбільший авторитет? Напевно в церкви і очільників села.

Церква. І ось тут багато питань. Чи парох села не чув про ініціативу мешканців? Чи чув і не вмішався? Яка позиція керівництва церкви?


У світі сучасного, для того щоб зберегти вірян — не шлях церкві потурати невіглавству. Бо цей шлях веде до втрати авторитету, дискредитації ідеї та до гротескності церковних інститутів. Бачимо це на прикладі церкви московського патріархату.

Памятаю історію церкви кінця 19 ст. початку 20 ст. на Галичинні. Коли священники були без перебільшення елітою суспільства, знались на історії, літературі, музиці, науках. Мали незаперечний авторитет не лише в духовному житті, але й у світському. Чого вартий один лише Шептицький.


Очільники села? — щось невнятно розказали про ініціативу місцевих хлопців.


Тому хотілось б почути позицію органів місцевого самоврядування, органів виконавчої влади, церкви, правоохоронних органів з питаннь порушення закону та незаконного будівництва на території Стільського древнього городища. А також шлях повернення до того як було.

Принагідно, заради справедливості, варто зауважити, що існує конфлікт місцевої громади і адміністрації заповідника. Результатом якого є числені суди і запущення роботи з історичним заповідником. Кажуть навіть закритий інформ-центр, який має організовувати екскурсії.


Це перше. Є ще друге, глибше. Новітня хвиля релігійних течій — християнство, іслам, мають багато спільних рис. Одна з них — це не сприйняття ідолопоклонства. Ісус, Магомет, апостоли, пророки своїм життям, своїми проповідями показували, що бога, насамперед треба прийняти у серці. Там його найголовніший храм.

І що один з найбільших гріхів — це ідолопоклонство.

«Не робитимеш собі ніякого тесаного кумира, ані подобини того, що вгорі, на небі, ні того, що внизу, на землі, ні того, що попід землею, в водах. Не падатимеш перед ними ниць і не служитимеш їм, бо я Господь, Бог твій, Бог ревнивий, що караю беззаконня батьків на дітях до третього й четвертого покоління тих, хто ненавидять мене.»


Можливо мешканці Діброві не читали ці слова з Книги Виходу Мойсея. І ніхто їм їх не прочитав.


Проблема в тому, що природа людини така, що завжди прагне до візуалізації,того, з чим має справу. Бо тоді все стає для неї більш доступним і зрозумілим. Масово зрозумілим.

Ви спробуйте дивитись фільми заплющивши очі. Знаєте, що буде, якщо сто людей подивляться фільм таким чином? Буде сто різних візуальних історій і сто різних візуально головних героїв.


Ця недосконалість людини, яка сприймає світ через візуалізацію, ставить проблему у чистоті сприйняття віри, що відкидає таку візуалізацію.

Розуміючи це, протягом віків, церква закривала на багато що очі. На «візантійщину» храмів, на статуї, на зображення, на поклоніння мощам, бо це дозволяло легшому сприйняттю віри язичниками. Багато язичниських обрядів знайшли собі місце в обрядовості нової віри.

Можливо я не є сильним в теології, але нехай мені спеціалісти підскажуть — хіба статуї, мощі, мальовані зображення, золото в храмах — не є елементами ідолопоклонства? ("Не робитимеш собі... подобини того, що вгорі, на небі, ні того, що внизу, на землі"). Якщо не правий — поправте.



Тому для дібровчан це норма. Вони про це не знали і їм про це не казали. Їм просто треба поставити капличку (візуалізація).




А чому поставили на місці древнього городищіа, коли в селі маса місць для цього?

Бо там чуже, незрозуміле язичниське місце, де лазають всіляки археологи і туристи, і яке практично годиться лише для зберігання картоплі.

Туристи? Національна памятка? Ні, не чули.

А знаєте що може бути далі? Коли приймуть рішення про демонтаж самовільного будівництва — там ймовірно люди підуть під бюльдозери. Кіпіш і стидоба буде ще та.



P.S. 1 Цікаво, чому єгиптяни біля входу у піраміди не ставлять мінарети і не використовують піраміди як стайні для верблюдів?

А англійці не "прикрашають" камені Стоунхеджа елементами протестантизму?


от такі появились меми:




P.S. 2 Стільсько — язичницьке городище у Миколаївському районі Львівської області, засноване у VII столітті н.е. До 993 року було столицею Білої Хорватії. Стільське городище включене до пам'ятки археології національного значення "Городище". У 2001 році його внесли до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.