В житті бувають такі ситуації, які називаються: незручна необхідність. Це коли ти дуже когось не терпиш, але обставини тебе змушують підтримувати умовну комунікацію.

Але я не про випадок з життя, я про політику.

А саме про політичну комунікацію: Зеленський-Порошенко.

Медійно ми бачимо, як влада пробує виставити Порошенку хоч якісь звинувачення, відкрити кримінальні провадження і показово закрити його. Все це виглядає весело. Звинувачення, які не тримаються купи, і медійний піар на цьому, одного і другого.

Я не буду про те, що таке кримінальне провадження нам дуже дорого аукнеться у відносинах з Заходом. Це настільки очевидно, що про це не має змісту навіть говорити.

Я також не буду і про те, що таке провадження є можливо найпринциповішою ціллю, метою і мрією Зеленського.

Нездійсненою. Бо Захід, кредити, МВФ, і далі по списку. А це больно.

Я про те, що у всій цій історії є капітан очевидність.

Це те, що для Зеленського, розуміє це він чи ні, Порошенко є найзручнішим варіантом опозиції зі всіх можливих варіантів.

Як б не чудив Зеленський, які б не робив помилки, ну майже «які» — через чотири роки у другому турі, постав їх один проти одного і все, історія повториться.

Бо подобається це комусь чи ні, медійно Порошенка зїли. І результатом цього, є величезна маса людей, які просто будуть голосувати проти нього, за будь-яких обставин.

Можна багато ламати списів про те, що люди типу зазомбовані, що вони сліпі чи недалекі — все це не змінить того факту, який має місце бути. І всі надії на те, що Зеленський втратить рейтинг, а Порошенко той рейтинг підбере, є мріями які є далекими від реального бачення ситуації. Бо потенційно на втраченому рейтингу і розстріляному медійно Зеленському — буде пастись хтось третій.

З огляду на це, Зеленському просто життєво необхідна опозиція в лиці Порошенка. Йому його не садити треба. А берегти, любити і лелеяти. Якщо звісно він десь бачить другий термін.

Варіант звісно не такий солодкий як Кучма-Симоненко, але цілком підйомний, при правильній грі.

Порошенко. Той медійний удар, не без допомоги «східних братів», який на нього впав рік-два назад, був настільки потужним, що погасив його політичну вагу. Плюс, бездарна робота виборчого штабу довершила картину маслом.

Ставка на те, що у довгій грі він переграє діючу владу, є мало реальною і стратегічно малоперспективною. Звісно при настанні певних обставин це можливо, але це специфічні і болючі для країни обставини.

Для мене настільки очевидним є те, що у випадку принесення Порошенком у жертву своїх власних амбіцій, і ставки на нового прийнятного суспільством лідера — це гіпотетично могла б бути така турбо-ракета, що кардинально могла б змінити розташування фігур на політичній шахівниці України.

Це настільки є очевидним, що здивуванню, чому це не робиться — не має меж.

Бо за рік — два, це вже буде не актуально. Всі ми знаємо як закінчують пропрезидентські партії, через два-три роки, після втрати лідером президентського крісла.

І хоч сьогодні біля Порошенка сьогодні згуртувалась велика доля патріотично настроєних сил але стелю рейтину, яка дозволить претендувати на президентське крісло, пробити їм не під силу. Тому їх робота дасть холостий результат, якби це цинічно не звучало. І в тому є величезна проблема і підстава приходу у майбутньому абсолютно не проукраїнських сил у владу.

Здається, що про таку загрозу, в емоціях безглуздого взаємного політичного поєдинку, не думають як в таборі Порошенка, так і в таборі Зеленського

Можна звісно про таке не думати і не говорити, а ще краще взагалі заховати голову у пісок...

Але хіба це не той випадок, коли плата достойна жертви?

Хоча, хто про це захоче почути? Краще в коментарях розстріляти))