Спостерігаючи за безвідповідальністю церковнослужителів та прихожан деякої московської церкви в Україні та безпорадністю поліції в день вербної неділі – задаюсь питанням:

Наступна неділя – Паска, п'ятниця – викладення плащаниці. Чи означитиме це те, що дії поліції і далі будуть безпорадними, а безвідповідальність церковнослужителів та прихожан зросте до злочинної?

І чи означитиме це те, що через проявлену безвідповідальність та безпорадність ми будемо мати карантин, продовжений мінімум як ще на місяць-два.
Це радше питання до влади, поліції, органів місцевої влади.

А тепер питання до прихожан. Я вірю, що у ваших рядах є адекватні, вірні та праведні християни, які вірять, що вищі сили відвернуть будь-яку напасть. Як і те, що ви знаєте про – «на бога надійся, а сам…».

Так от, звертаючись до вас: ви знаєте те, що шляхи господні — незвідані. Також, тепер ви знаєте, що церква не захистить від вірусу, як не захистила всю Лавру на чолі з священнослужителями та монахами, які за свою безвідповідальність вже мають більше сотні хворих, та декілька смертей.

Знаю, для когось з вас — це не страшний ризик, для когось з вас — це просто якась форма грипу. Вірю. Як і те, що кожен має право на свою думку, Як і те, що кожен з нас має право не турбуватись про своє здоров'я. Але є поняття колективної відповідальності. Відповідальності за здоров'я та життя ближніх, які мають дещо іншу думку. Подумайте про це.

ЗМІ навели результати опитування, згідно якого близько 7% населення України планує йти до храмів на Паску. Якщо відкинути якусь кількість не віруючих — ймовірно 10-15 % віруючих планують йти святити паски. Вони потім повернуться у свої родини, щоб святкувати. Можливо приймуть гостей чи підуть в гості. Тому багато це чи мало 7%, з огляду на досить високу здатність вірусу до поширення?

Ніби після історії з Києво-Печерською Лаврою всі мали б все зрозуміти. Але…

- «Маємо надію на святу воду, а не антисептик» — Почаївська Лавра;
- «через причастя вірус не передається» — митрополит Антоній;
- «онлайн трансляція – це не богослужіння, У нас Бог живий, а не Бог онлайн» — митрополит Климент

У мене враження, що я перенісся в глибоке і темне середньовіччя, де зараз по вузькій брудній вулиці поведуть перелякану відьму на багаття.

Але я не перенісся нікуди. Я розумію, що через тиждень буду у 21 столітті, милуватись сотнями фотографій черг до цілування плащаниці, звісно на безпечній двометровій відстані. Тисячами пасочок під церквою з десятками тисяч вірян. І скромно стоячими в тіньочку офіцерів поліції.

І я розумію, що вплинути на це не можу. Що я, також віруюча людина, не здатен забрати середньовіччя з мізків багатьох людей.
Але я не розумію, чому на це не можуть вплинути органи влади і правоохоронні органи? Змогли ж Лавру закрити.

Всім відповідальним, з вірою у серці християнам: поставте свої пасочки перед телевізором, послухайте службу онлайн. Якщо каплі води з кропу не попадуть на вашу пасочку – це не означитиме, що вона не освячена. Бо це всього лиш ритуал. Богу потрібна віра у вашому серці, а не суіцидний фанатизм у храмах в часі епідемії.