Хтось може посміятись. Міссурі і Китай? Особисто я, ніколи не відносився до палких шанувальників величі Китаю. Бо ніякої величі там не має. Дута бульбашка і відрижка комуністичної «похльобки» накормлена західними кредитами і інноваціями.

У відповідь Китай там щось промямлив про непідсудність і всяку іншу фігню.

Китай подоять пристойно. І місце покажуть. Публічно чи не публічно, не суть питання. Справа то не в якомусь Міссурі.

І казав місяця два назад, що як було б політично вигідно Україні спробувати пободатись з Китаєм першими. Бо це бодання було б все рівно показовим, а дивідентів хапнули б повно. І грошенят і масок і фіг знає, що ще. І пристойного медійного авторитету хапнули б — «дивись, війна у них, а вони такі безстрашні» «Ату їх, китайозів». З перших шпальт б не сходили.

Але то не з нашими стратегами. Ну то тепер «ставайте в чергу, лузери».

Бо події треба випережати, а не плестись по течії.