Кажуть нашим народним депутатам підняли зарплату до 100-150 тис гривень. Хтось заперечує це. А хтось каже, що якщо порахувати всі надбавки і різні няшки, то сума буде і більша. На перший погляд ніби не є захмарна сума. Тим паче, що в попередніх скликаннях було ряд народних обранців, котрі навіть не знали де знаходиться каса Верховної Ради. Але оскільки у нас прийшла нова хвиля народних депутатів, склад Ради оновився майже на 80%, і певно не всі з них володіють фабриками, заводами та пароплавами. А їм також потрібно їздити на транспорті, заправляти свої авто, ставити каву своїм помічниками при обговоренні нових законопроектів. Та і жінку кудись треба зводити, коханці новий айфон подарувати. То все недешеві задоволення, тим паче в Києві, а не десь в Жмеринці.


Все так, але є одне але…


Перед цим «але» зробимо невелику мандрівку у часі у часи античності. Це для розуміння загальної картини. Еллада. Древні елліни вважали, що управляти країною — це є велика честь надана народом. Що коли тебе призначив народ на високий державний пост, ти маєш чуть не кип'ятком лити від такого народного визнання. І за цю посаду тобі ніхто не має платити. Бо коли тебе призначають на такий високий пост – це автоматично означає, що ти не лише мега шанована людина з бетонним авторитетом у цьому полісі, але й те що ти сформована особистість і достойно забезпечена матеріально. Бо свою посаду і роботу в керівництві поліса ти будеш оплачувати зі своєї кишені.


Це було звісно давно. Дуже давно. Ми пропустили такий милий демократичний період у своїй історії, спостерігаючи за великими переселеннями народів, що натовпами пробігали по нашим степам. Це був ліричний відступ про зачатки демократичного суспільства з баченням древніх еллінів ролі державних мужів в суспільстві.


Повернемось до нашого «але».


Свого часу, достатньо давно, мав приємність вечеряти з одним народним обранцем. Було декілька чоловік і я чомусь добре запам'ятав ту розмову. Після 50 чи скільки там грам, повелась тягуча бесіда про роль топ-менеджерів в державному управлінні. Вищезазначений пан в захваті розказував про те, що в його кабінеті немає жодного комп'ютера, що в нього на столі лише ручка. Бо його задача це думати-думати-думати і інколи щось підписувати. І що оплата такої топ-глиби, а в Україні, на його думку, таких і десяток не набереться (він звісно входив у цей топ-список) – це не менше ляма, і то не гривень. Будучи молодим та зеленим я не стримався і запитав, а як вимірюється ефективність роботи топ-менеджера в державному управлінні? Погляд топ-менеджера і відповідь «нема такої шкали» дало мені розуміння, що з питанням я погарячкував. Стан країни за 29 років говорить про те, що така шкала все таки є, просто вони не хочуть її помічати, бо за зеленим лямом нічого не помічається.


Нещодавно, один з наших державних мужів, Денис Малюська (це той що міністр юстиції, який зробив фото, як він сидить у позі лотоса на столі у робочому кабінеті) публічно пожалівся на свою маленьку зарплату і заявив, що не зможе працювати, якщо не буде заробляти мінімум 80 тис гривень. Не еллін подумали ви. Не еллін подумав я. Не еллін вирішив Малюська і нарахував собі в грудні премій на суму 190 400 гривень.


Кажуть з січня оклади топ-менеджерів держ. управління піднімуться в 2-5 разів. Подивимось.


Зарплата у директора Укрпошти цього року буде становити… барабанна дріб…. 1 мільйон 886 тисяч 808 гривень 30 копійок (десь 79 тис доларів). Це навіть не топ. Це топище!


У 2019 році, зарплата такого собі провідного спеціаліста в галузі оборонпрому, дуже ефективного менеджера і знавця оборонної промисловості як Мустафа Найєм – 310 000 гривень. Таке собі . Бомж стайл. Можна сміливо піднімати у 5 разів мінімум.


Трохи краща зарплата у дуже ефективного менеджера, знавця логістичних головоломок і специфікацій Укразалізниці – Сергія Лещенка – 588 000 гривень.


Думаю достатньо. Бо вам, любі читачі дах вирве від такої кількості нулів, якщо вам показати таблиці нарахувань по міністерствам, а вони є в неті.


Особисто я, є прихильником високих окладів топ-менеджменту. Це правильно. Великі підприємства. Великі стратегічні ризики при прийнятті управлінських рішень – потребують високих управлінських задатків і навиків, які досягаються тонами потів.


Проте є нюанс. По перше, в нашій країні та в наших реаліях, топ-менеджмент це дещо зовсім інше ніж в цивілізованому світі. В цивілізованому світі ні Найєм ні Лещенко і на гарматний постріл не були б допущені до керівних посад в таких підприємствах. А у нас це нормально. У нас більше 90% топ посад в державній ієрархії — це одна велика весела сімейка.


По друге. У цивілізованому світі є чудовий критерій нарахування окладів, в тому числі топ-менеджменту. Це ефективність і співвідношення до обороту компанії.


Всім прихильникам високих окладів топ-менеджменту наведу приклад (взято з допису в неті). Як ми знаємо, оплата у керівника Укрпошти 79 тис дол. в місяць. А до прикладу оплата керівника поштової служби США – 55 тис дол (на руки – 24 тис дол).


Оборот Укрпошти – 0,28 млрд. дол. Оборот Поштової служби США – 70 млрд дол.


Утримання керівника Укрпошти це 0,34% від обороту.

Утримання керівника Поштової служби США — 0,0009% від обороту.


Звісно Поштова служба США і рядом не стояла з ефективністю, менеджерськими якостями і задачами, які стоять перед керівником Укрпошти.


І так майже у всьому. Хочеться спитатись. Гей, ви там! А ви часом не офанаріли від своїх апетитів? Ви за менше як 80 кусків і сраки не піднімете? Та ваш ККД і близько нерозмірний з вашими апетитами. Дайте ефективність, а потім качайте апетити. «Утром стулья – вечером деньги».


І це не все. Тепер про народних обранців. Всі згідні що їх праця повинна належним чином оплачуватись. Адже ефективна праця народних обранців – це ріст добробуту всіх громадян. Ану подивимось як це співвідношення працює в цивілізованих країнах і порівняємо з нашою «юнодемократією». А за базу візьмемо оплату народних обранців і вчителів.


Отже. (дані знайшов за 2016 рік).


США.

Оплата конгресмена – 14500 дол. США, вчитель – 4668 доларів


Британія.

Парламентарій – 6000 фунтів, вчитель — 3500 фунтів


Німеччина

Депутат бундестагу – 8252 євро, вчитель – 5000 євро


Україна.

Середня зарплата вчителя — 7 923 гривні...


Тепер методом середньоарифметичного виведемо суму, яку мав би заробляти народний депутат в Україні по відношенню до тих же вчителів.


Коефіцієнти: США – 0,32, Британія – 0,58, Німеччина – 0,60

Беремо середній коефіцієнт – це буде 0,5


Отже при середній зарплаті вчителя 7923 грн. оплата роботи нашого парламентарія мала б становити 15846 грн. Хтось бачить тут цифру 100 000? Чи може 150 000?


І якщо хтось почне вам розказувати, що посадовий оклад депутата це десь 20 000 — то ви сміливо посилайте його туди де є ще 40 000 «депутатських», 90 000 в рік «компенсація проїзду», 19 500 компенсація на оренду житла, і велика купа інших няшних штучок, таких як відрядні, розмови по телефону і безліч інших.


Це зауважте, я ще навіть не піднімав коефіцієнт по пенсіям. Бо тоді народні обранці мали б стільки грошей, що ледве б нашкребли на оплату комунальних.


Чому важливий такий коефіцієнт? Бо розмір пенсій та оплата тих же вчителів – це прямий результат роботи наших народних обранців. І коли в країні пенсії — 1500 грн, а вчителі, після сплати всіх податків, отримують заледве 5000 грн. то шановні наші народні депутати, дорогі друзі, я звісно вибачаюсь, але ніхіба ви не заробили на свої 100 000 – 150 000, бо ваша ефективність дорівнює 0,0001. Доведіть зворотне і від зворотного піднімайте апетити.


Я тут навіть промовчу про мільйонні оплати том-менеджерів держ. управління. Бо чим там керуються при їх нарахуванні і нарахуванні премій, шо в десятки разів перевищують оклади я тупо не розумію.


І окремо про нову владу. Я не вношу себе у число ваших прихильників, як не вношу себе у число прихильників попередніх влад. Ідолофілією не страждаю, слава богу. Коли вас прийняла більшість виборців, я подумав – потрібно дати їм шанс. Це буде правильно. Вони позицінують себе новою хвилею, що ж думаю, хай покажуть себе. Звісно я не розраховував що ви елліни. Масштабом не вийшли. Але зараз ви йдете кудись не туди. ПодумайТе. Над цим.


P.S. Чому я зробив відступ до еллінів. Бо у владу не йдуть за грошима. Є інші ніші де заробляються значно більші гроші. Якщо комусь мало грошей, то ніхто вас у владі не тримає. У владу йдуть, або щось змінювати… або красти. Останнє то не про еллінів.