«Ми стоїмо тепер, браття, між двома проваллями, готовими нас пожерти. … Я нащадків не маю і нічого не шукаю, окрім щастя тому народові, який ушанував мене гетьманською гідністю і довірив мені долю свою»… – слова гетьмана Івана Мазепи до свого війська у жовтні 1708 року.


Є у Києві така вулиця, яка називається Лаврською. Пролягає вона від площі Слави до площі Героїв Великої Вітчизняної війни. На цій вулиці знаходиться Києво-Печерська Лавра (це важливо, але про це нижче)


Коротка історія цієї вулиці:

У 1919 році вулиця отримала назву «Січневого повстання» на честь заколоту більшовиків проти Центральної Ради.

У 2007 році вулицю було перейменовано на честь гетьмана Івана Мазепи.

Приходить 2010 рік. І тут наступає сама цікава частина історії.


До Києва у липні 2010 року планує прибути з візитом Патріарх московської церкви Кирил. Подія! Попи збиваються з ніг готуючись до приїзду такого важливого гостя. Часу катастрофічно обмаль.

І тут у водовороті приготувань, хтось присів, весь побілів і ахнув:

- А як це Патріарх Кирил буде їхати до Лаври по вулиці Івана Мазепи?


На цьому місці настала черга ахнути всіх решта попів, повисла тиша, і тільки чути було звуки шарудіння пальців в густих бородах. Всі думали тяжку думу.


І полетіли телефонні дзвінки, і побігли гонці до адміністрації Януковича, до Черновецького, до всіх можливих і неможливих кабінетів. Питання треба вирішувати негайно!


А шлях вирішення є тільки один — перейменування вулиці.

Чи можливо таке в країні, де таку вулицю в її столиці названо в честь національного героя?

Чи можливо таке в країні, в якій її християнські церкви не визнають анафеми покладеної на національного героя чужеземною церквою (РПЦ МП з зрозумілих причин не в рахунок)?

Чи можливо таке в країні, яка на честь приїзду предстоятеля церкви іншої держави, міняє назви своїх вулиць?

Можливо! Така країна називається Україна.


І закипіла робота в Київській держадміністрації. Ініціював цей весь процес, на початку червня 2010 року, депутат Київради від блоку Черновецького, Віталій Журавський. До речі вдало ініціював для себе. Полетіла після цього карєра Віталія Станіславовича вверх. В тому ж червні призначений на посаду штатного радника Януковича, у 2012 році заходить у Верховну Раду. А всього навсього для цього треба було поміняти якусь вулицю у центрі Києва. Подумаєш задача. Та на раз плюнути.


Київська міська адміністрація повідомляє, що отримали листа з таким проханням від «однієї з православних церков». Якої? — спитаєтесь ви. А яка різниця? Сказали однієї, значить однієї.

Змінити вирішили не всю вулицю Мазепи, а лише її частину, що біля Лаври. Типу щоб шуму було менше.


Проект рішення тянули так швидко і поспіхом, що він навіть не попав на всі профільні комісії Київради. На комісії Київради з питань культури й туризму проект рішення взагалі не пройшов, на що ініціатори перейменування махнули рукою:

- Да все равно решим вопрос на сессии.


Як у воду дивились. Київрада 64 голосами з 61 необхідних, ухвалила рішення про перейменування частини вулиці Івана Мазепи на вулицю Лаврську. Перейменували ділянку від площі Слави до площі Героїв Великої Вітчизняної війни.

Офіційна причина перейменування звучить так: «історично ім'я гетьмана Мазепи не пов'язане з зазначеною вулицею».


Пройшло вісім з половиною років

На дворі 2019 рік.

Втік з України Янукович.

Втік з України Черновецький.

П'ятий рік на сході країни тривають військові дії.

Православній Церкві України вручено Томос.

Константинопольський Патріарх не визнав канонічною анафему, яка була накладена на українського гетьмана Івана Мазепу.


А вулиця Лаврська, що веде до Лаври, так і залишається вулицею Лаврською.


А як по іншому? По цій ж вулиці ходять та проїзджають священнослужителі московської церкви. Як вони будуть їхати по вулиці імені Івана Мазепи?

Ну, а те, що їм приходиться заходити в Лавру через ворота побудовані гетьманом, вони цим не дуже переймаються.


Мені ось цікаво. Я звичайно не киянин і можливо хтось скаже що це не моє діло, але прикро за киян.

І коли я бачу, як «коли треба» депутати за два тижня пропихають рішення. А коли «не треба» то вже пятий рік не особливо цим заморочуються (попри електронні петиції та депутатські звернення) мені стає вже дуже прикро.

І оскільки на сайті Київради, мені не пощастило знайти інформацію по цьому питанню, то мені б дуже хотілось почути від мера Києва Віталія Кличка відповідь на два простих питання:

- чи збирається влада Києва розглядати питання повернення вулиці Лаврській попередню назву?

- якщо так, то на якій стадії перебуває розгляд цього питання?


Оосновний посил цієї статті — не цікавить перейменування заради перейменування.

Дуже злить, коли назву вулиці у центрі нашої столиці, названої в честь нашого національного героя, якісь наші гуні у міській раді, міняють на догоду патріарху чужої церкви чужої нам країни.

І я не вважаю, це питання таким про яке можна забути і проїхати.


Це ж треба.

У 1709 році гетьмана Мазепу московська церква піддає анафемі.

А у 2010 році московська церква добивається перейменування вулиці в столиці України, названої в честь гетьмана Мазепи.

Ні за життя ні після життя не дає він їм спокою.


P.S. Якщо хтось скаже що імя гетьмана не повязане з історією цієї вулиці то ось вам фактаж:

Гетьманом Іваном Мазепою побудовано:

- Успенську церкву

- відновлено Троїцьку Надбрамну церкву

- збудовано «перлину українського бароко» церкву Всіх Святих

- збудовано Онуфріївську церкву-вежу

- збудовано Микільський лікарняний храм

- будівництво кам'яного муру навколо Печерської Лаври

Це не враховуючи подарованих Лаврі ікон, хрестів, чаш, митр, риз, дзвонів, срібних раків для святих мощей, богослужебних книг, оправлених та оздоблених золотом, сріблом та коштовним камінням.


Автор: Богдан Кривень