Кажуть, що в котромусь з океанів є острів, де спокійно доживають віку зірки політики й естради. Кажуть, що такі фігури, як Адольф Гітлер, Елвіс Преслі, Курт Кобейн та інші лише інсценували свою смерть, аби назавжди зникнути з прицілу уваги громадськості. Правда це чи ні — не знаю, але логіка в цьому присутня. Бо мирська слава, яка здається такою бажаною і солодкою напочатку, дуже скоро обертається на гіркий полин. І зірка уже ладна будь-якою ціною згаснути і назавжди щезнути з поля зору людської уваги, настільки ця увага з часом стає нестерпною, а слава перетворюється у непосильну ношу.

Факт? Багаторазово повторений факт. От візьмемо, до прикладу, Ісуса. Євреям дуже допікали римляни, по аналогії, як українцям допікають русскі. І дуже ті євреї хотіли позбутися римлян, як українці хочуть позбутися русских. Так хотіли, що навіть сватали того Ісуса в політику і в національні лідери. А він сказав їм: ні. І натовп, який ще вчора співав йому «Слава! Слава!» через кілька днів уже ричав римському прокурору «Розіпни його!!»

А ви кажете Дорн чи Скрипка.