Нинішні часи обов'язково увійдуть до хрестоматій із вивчення психічних розладів, спричинених можливістю неконтрольованого  доступу до інформації та вироблення заходів із протидії відверто деструктивному впливу інформаційних вкидів на несформовану психіку великих мас люду.

Підемо від часткового до загального.

Якийсь час тому на очі  попалася новина про те, що дружина пана Лєгітімного відбула у країну вічних наколотих апельсинів, причому після отримання другої дозу руського шмурдяка «навічок-ві». В принципі новина так собі. І ця проста жіночка вже в далекому минулому та нічого іншого від дітища руських винахідників очікувати і не доводиться. Відійшла ну відійшла, життєва справа.

Однак, як виявилось не зовсім відійшла. І пан Лєгітімний має привід набульбєнітися дамбаського чємєргезу. Знавиця наколотих цитрусових з нами. Але є сука величезне але.

Як виявилось, цю пулю замутив український політолог Петров, який і розкрив маленькі і великі секрети свого фокусу. Бажаючі можуть подивитись тута. А що саме прикре у цьому всьому, що деякі достатньо знані сайти теж понесли в маси сумну звістку про колишню першу лєді. Д'Уніан, фак-ти, філіал руського РБК та можливо інші.

Загалом – це все, що треба знати про рівень української (не всієї) журналістики, вміння працювати з інформацією та ступеню відповідальності за розум громадян окремих (чи не всіх) інтернет майданчиків. Спиратися на фуфєльні телеграм канали для новин – квінтесенція професіоналізму. В кращих традиціях доктора наук в минулому знавця творчості ани ахмєтової.

І ось ця трошки ганебна ситуація абсолютно чітко екстраполюється на увесь український медіа простір. Від сайтів з тєлє-єлє-відєнієм до соціальних мереж (то взагалі окреме полк діяльності для дослідників патологій у сфері клінічної психіатрії). Із останніх прикладів – це просто алогічне для ситуації нагнітання паніки серед населення. Мабуть хочуть, що хтось із читачів / глядачів на Хрещатику дав собі по венам. Або почали скуповувати рюкзаки, сірники, сіль, гречку, батарейки, ліхтарики, шкарпетки та памперси.

Паніка всюди. Наратив один – сто тищ хуйловської арміїї. Цілих сука сто тищ. Дипломати поїхали. Нам п***ць. І від цього будують свій контент. Будь-яка інша альтернатива просто тоне в хвилях панічного пі****ца. Повідомлення від будь-яких можновладців одразу розтягуються для глузування. Публіка підозрює, що їх най**ть. Крики про те, що влада знає та не каже буквально всюди – у метро, супермаркетах, маршрутках. Всі бабки та все знають. Якісь витирани всіх воєн вже біжать здаватися та дістають червоні військові білети. Треш і угар.

При чому, більшість від наших ньюзмейкерів продукуються за принципом вільного перекладу зарубіжних сайтів та без зауваження на інші джерела. Типу – там знають краще. Тут най**ють. А от десь там, там, там, там. Цікаво те, що отут ви ж самі і вибрали. То значить ви собі не вірите? Оксюморон.

Закликаю – не сіяти мати вашу паніку. Фільтрувати та аналізувати західні медіа, бо там теж може бути або російський штик, або такий самий кар'єріст. І бути

Іноді краще буває, що найкращі новини – це коли не має ніяких новин.

ЗИ. Останній незрозумілий замут із СіЕнЕн. От така новина про зазначення Харкова російським. Фейк чи не фейк хер його знає. Схоже на фейк (бо щось активненько погнали цю новину проросійські сайти, якісь незрозумілі руські групи у фейсбуці та мутні акаунти на ютубчику). Але при належній розкрученості стане елементом реальності.