Гідра релігійності пожирає наше суспільство. 

Працівники хреста і кадила беруть на себе зухвалість прикидатись моральними світочами. Церква користується державним майном. Церква не сплачує податки. Державні школи, всупереч Конституції, запрошують попів на урочистості, в класах висять ікони, а на шкільних подвір'ях стоять релігійні скульптурки.

Політики демонстративно підтримують церкву, щоб отримати голоси віруючих. Вищі очільники держави не соромляться зустрічатися з «релігійними лідерами», котрі живуть з обману і наживаються на невігластві пастви. Громадський простір, при підтримці місцевої влади, засмічується релігійними символами.

Українське суспільство, здебільшого, негативно ставиться до атеїстів. Тож останні, особливо в регіонах, де домінування релігії є ледь не тотальним, часто змушені приховувати свої погляди, щоб не наражатись на агресію оточуючих.

Настав час сказати: ми, атеїсти, більше не будемо з цим миритись. 
Настав час сказати відверто: королі в рясах — голі. 
Настав час сказати: ми — атеїсти, і ми маємо право бути такими. 

Маємо право не вірити у їхню релігійну дурню.
Маємо право не годувати чоловіків у дивному вбранні — у чорних сукнях, чи загорнутих у барвисті килими.
Маємо право говорити правду: релігія — зло. Вона забирає в людей теперішнє і дає надію на посмертне «майбутнє», якого у них не буде. 
Маємо право відверто заявляти про наші переконання і не боятись переслідувань чи осуду суспільства.

Тому ми починаємо наш новинно-інформаційний проект Атеїзм Сьогодні.

Слідкуйте, читайте, поширюйте.

***

Спеціально для читачів site.ua:
Прохання не сприймати цей допис як спробу розхитати ситуацію в країні. Мовляв, не на часі. Знайома формула: мова — не на часі, боротьба з корупцією — не на часі, атеїзм — не на часі... Що наступне? Життя не на часі? 
Підняття дискусії навколо зловживань релігії і становища атеїстів в Україні — це необхідність. 
Пора говорити правду про релігію. І ми це робитимемо.