Дуже часто доводиться чути, навіть в ході різних реформ, пов'язаних із покращенням інвестиційного клімату, зменшення податкового чи іншого тиску на бізнес з-боку держави – «Уряд подав пропозиції створення ринку того-то», Президент затвердив створення ринку того-то.

Безумовно, курс на «лібералізацію» державного втручання, який ми можемо сьогодні спостерігати, це найкращий за всі роки незалежності, курс. Але його тривалість і послідовність під великим питанням, адже рівень політичного популізму не зменшився, достатньо лише згадати істерику деяких політичних партій проти ринку землі, який за всіма параметрами того, що оголошують в Уряді – до ринку зовсім не дотягує.

Проблема, як на мене, полягає у площині економічної філософії. Існує хибне розуміння в усіх «учасників процесу», що Уряд може забезпечити свободу. В тому числі, економічну. Саме тому навіть в питанні позбавлення від державних підприємств мова йде про найгірші та найзбитковіші. Про великі і прибуткові – мова не йде.

Але, як писав Людвіг фон Мізес, «Уряд за своєю суттю – це заперечення свободи». На перший погляд може прозвучати надто анархічно, адже одразу можна подумати, що Уряд – втілення зла, якщо він заперечує свободу. Але це не так. «Уряд, на відміну від того, що люблять казати деякі люди, начебто він є „необхідним злом“, — не є злом. Він є лише доступним засобом, щоб уможливити мирне співіснування людей. Але він є протилежністю свободи.»

Таким чином, функція і завдання Уряду – в розумінні «Держави» – це застосування сили. Адже все, що він робить – є застосування, або погроза застосування сили. В кінці всього ланцюга прийнятих рішень стоять озброєні силовики, які змусять вас підкоритися рішенню держави – а чи буде мова йти про збір податків на втілення соціальної програми уряду, чи про державне регулювання цін на щось, чи про державні мораторії на існування ринків землі чи енергоресурсів – це лише похідні. Суть же полягає в тому, що всюди, де присутня держава – присутній фактор сили, який унеможливлює свободу дій у будь-якій взятій сфері.

Тому «Свободу можна знайти лише у тій сфері, куди не втручається держава. Свобода – це завжди свобода від держави»

Не варто плутати цю свободу зі свободою від окупації – тобто, незалежністю від інших держав. Мова йде про свободу людини.

Чому ми припускаємо думку, що люди нездатні домовитися між собою у якійсь сфері, проте чиновницький силовий апарат має якусь понад людську силу правильно регулювати стосунки між людьми?

До прикладу – ринок землі можуть створити лише люди, які вільно купують та продають землю, бо їм гарантоване таке право законом. Уряд, який дозволить кілька операцій, проте в ім'я невідомо чого заборонить десяток інших – не може за визначенням створити ринку землі.

Це – регресивне сприйняття ролі і місця держави в житті людини, і саме таке сприйняття лежить в основі та є коренем всього зла, яке в ім'я добробуту людей робила і робить будь-яка взята до розгляду, держава.

Тому на мою думку, якщо ми прагнемо добробуту, який неможливий без свободи – нам варто почати переглядати своє ставлення до ролі держави у нашому економічному житті, освіті, медицині, та багатьох інших сферах. Якщо ж ми прагнемо свободи людини і громадянина – то просто зобов'язані.