Коли Україна програла Євробачення?

Вже декілька днів весь медіапростір заповнений цьогорічним відбором на пісенний конкурс Євробачення, переможцем якого стала співачка MARUV.
Цей відбір є найяскравішим зрізом суспільно-політичного стану нашої країни та результатом 5 (п'яти) років існування країни у стані так званої «гібридної війни» з Російською Федерацією з якого можна зробити декілька висновків:

1. В потоці негативу багато хто впустив дуже символічний момент — завдяки цьогорічному відбору країна відкрила для себе самобутній гурт YUKO, життєва історія солістки якого (громадянки Російської Федерації) Юлия Юрина є дуже цікавою та символічною — https://www.facebook.com/yukoyulia/posts/2141917545892682. Це приклад того, як і з якою метою можна займатися культурою та як можна осучаснити народну творчість. Під час фіналу національного відбору солістка гурту заявила про бажання отримати українське громадянство. Але цей інформаційний привід потонув в «бурлєніях говн». На жаль.

2. В фіналі Нацвідбору перемогла співачка MARUV, залишивши позаду колективи Freedom Jazz та KAZKA. Пісня переможиці "Siren song" за декілька днів стала хітом та мала шанси на перемогу і на міжнародній арені.
Однак пізніше Голова НСТУ Зураб Аласанія оголосив про недосягнення згоди між мовником та переможцем відбору, однією з перепон ймовірно стало, зокрема питання належності авторських прав кампанії Warner Music.
Одночасно голова мовника заявив про перемовини з іншим претендентом на участь у Євробаченні від України.
Багато людей вирішило, що це буде колектив Freedom Jazz, однак і тут без зради не обходиться — дівчата неодноразово виступали в РФ після анексії Криму та розв'язання війни на Донбасі — останнього разу зовсім нещодавно в червні 2018 року у Москві — https://vklybe.tv/moscow/ru/photos/event/id/278729, тож навряд цей гурт можна вважати таким, який би згладив згадану НСТУ «ескалацію розколу українського суспільства».

3. Питання виступів деяких учасників нацвідбору території країни-агресора Російської Федерації стало об'єктом уваги значної частини українського суспільства, але як не дивно і представників влади — віце-прем'єра В'ячеслав Кириленко та Міністра культури Євген Нищук. Представники держави говорили про неприйнятність участі в Євробаченні артистів, що виступають в Росії.

Однак питання гастролів в Російській Федерації, а також гастролів артистів з Російської Федерації, що підтримують військову агресію проти України та виступають в Криму вже не перший рік обурює значну частину українського суспільства, вже не перший рік через це виникають протести прямо перед виступами, наприклад руху Відсіч.
І дивно чути від представників влади про таку проблему, оскільки:
- Національний мовник UA: Перший безпосередньо або через залучених осіб обирає претендентів на участь у нацвідборі, тобто питання «критеріїв», що висуваються кандидатам мігло бути вирішене ще до початку відбору і такого яскраво вираженого конфлікту не відбулося би;
- Національний мовник UA: Перший здатен перед проведенням відбору ознайомити учасників зі змістом майбутнього контракту задля уникнення проблем у майбутньому, що знову ж таки нівелювало би всі маніпуляції навколо пунктів про «шпагат»;
- Як Віце-прем'єр, так і Міністр є сьогодні представниками правлячого режиму, перед яким питання гастролів ставилося неодноразово, однак за п'ять років жодним чином не вирішено — добре це чи погано з точки зору держави. Більше того, Міністерство культури України та Служба безпеки України саботують процес внесення до списку осіб, що загрожують національній безпеці десятків представників російського шоу-бізнесу, які підтримали анексію Криму та виступали в Криму після 2014 року;
- Гуманітарна політика держави закінчується на закріпленні на офіційному рівні лозунгів, без практичного їх провадження у життя, без осучаснення української культури. Через відсутність фундаментальних культурних орієнтирів, окреслених та підтримуємих державою створється вакуум, який обов'язково заповнюється іноземними культурними смислами — будь це рускій реп чи англомовний сингл про секс в п'яному угарі.
Тому в даному випадку претензії державних мужів виглядають як «пливли, пливли і на березі втопилися». Що заважало за 5 (п'ять) років поставити крапку хоча б в питанні гастролів в РФ?

4. Але що ж такого сказали Maruv, гурт BAHROMA чи гурт AnnaMaria?
Двоє перших сказали, що несуть мир своїми піснями. Чи є в цьому доля правди? На мою думку — абсолютно нема. Даючи платні концерти в РФ ці артисти заробляють гроші і на ситуацію на Донбасі чи в Криму жодним чином це не вплине. Можна елементарно підрахувати скільки разів українські артисти виступили в РФ з концертами з 2014 року і почитати коментарі тих же «рускіх братів» — їх фанатів з приводу їх ставлення до України. Там є все — від «фашизму» і «рєзать хахлов» до «братья апомнітєсь — Амєріка нас ссоріт». MARUV також сказала, що «воевать за мир — тоже самое, что трахаться за девственность». Однак питання в тому, що:
- не українські війська вторглись на територію Російської Федерації;
- не українські війська окупували частину території РФ;
- Україна не атакує РФ, а обороняється, тобто не претендує на жоден клаптик чужої тероторії, а намагається відновити власні кордони і жоден концерт цьому не зарадить.
Виступати «за мир во всем мире» в країні, керівництво та громадяни якої зі зброєю в руках вбивають та калічать твоїх співвітчизників, при цьому заробляючи гроші — це і є «трахаться за девственность», причому за гроші.

Чи очолюють артисти, (які говорять, що несуть мир) демонстрації за мир, виступаючи в Росії? Чи висловлюються на своїх концертах на підтримку України або висловлюють співчуття загиблим, а може звертаються на своїх концертах офіційно до керівництва РФ щодо припинення війни?
Питання звичайно було риторичне — нічого з вищевказаного вони не роблять, тому про яке «несення миру» може йти мова?

В свою чергу, гурт ANNAMARIA неодноразово повторювали, що вони позаполітикою та просто люди, які займаються музикою. Чи можна сьогодні бути поза політикою?

Це навряд, тому що бути громадянином — це мати не тільки права, але і обов'язки. Тому що будь-яке політичне рішення — впливає на життя всієї країни. Кулі на війні летять не тільки в військових, але принаймні і в економіку. Якщо «внєпалітікі» не помітили, то вони також як мінімум сплачують в бюджет 1,5 % військового збору. А як максимум кількість загиблих громадян України вже перевалило за позначку 10 000, а кількість тих, хто вимушений був залишити свій дім — декілька мільйонів і ці люди — їх сім'ї, друзі чи близькі серед нас, а не «десь там».
Кожного разу, коли ви ховаєтеся за «позаполітикою» проблеми навколо не вирішуються, а лише поглиблюються.

5. Всіх трьох виконавців об'єднує одна риса — вони кивають на владу, мовляв всі політичні питання — до влади. Лише частково, але вони мають рацію.

Сьогоднішня ситуація з Євробаченням — є певним зрізом по всій країні. Проблеми, які варто було вирішити ще 5 років тому залишаються «на самотек», що можна описати одним словом «безвідповідальність» і це рано чи пізно призводить до таких от речей, які тяжко б'ють по іміджу України і дають козирі в руки РФ в гібридній війні.

Постійні напів-рішення в гуманітарних питаннях все більше поглиблюють гуманітарні та культурні проблеми, які вже призвели до того, що людям заходять тези про «я вне политики», «будь что будет, только бы не было войны» та «мы простые люди, в такие вопросы не лезем».

Та ж Maruv — це продукт тієї ситуації, яка склалася в нашій країні. ЇЇ моральна безвідповідальність про яку говорять політики — це наслідок такої ж їх безвідповідальності, яка яскраво проявилася під час національного відбору.

Чи варто її за це засуджувати? Кожен має право на свою думку — наприклад я вважаю, що так, оскільки у кожного на плечах своя голова і свої моральні орієнтири та цінності, не завжди тобі хтось щось винен — за себе і свої вчинки кожен відповідає сам.

Однак так склалося вже в нашій країні, що певні суспільні відносини регулюються, а цінності формуються саме за допомогою держави, яка в даному випадку не спрацювала, тож в даному випадку «засуджень» та голослівних заяв від державних чиновників абсолютно недостатньо. Держава має визначити нарешті свою чітку позицію стосовно цих питань і визначити на законодавчому рівні ті межі, яких мають дотримуватися учасники правовідносин.

Але це не є невирішуємою проблемою. Схожі ситуації ми вже бачили, наприклад з Сергієм Бабкіним, однак він змінив свою позицію після правильних роз'яснень, хоча знову ж таки не зі сторони держави.

Ситуація з Євробаченням — це черговий 100500й сигнал політикам про те, що численні маніпуляції та напів-міри в гуманітарній та культурній сферах обертаються проти їх же країни в цілому та цього разу в дуже простій ситуації ще раз вдарили по міжнародному іміджу України.

Тож на жаль, єдиним правильним виходом в даній ситуації буде відмова України від участі у пісенному конкурсі «Євробачення» цього року — це буде чесно по відношенню до всіх сторін-учасників цього конкурсу — прихильників переможця національного відбору і самою переможицею, усіх глядачів, інших учасників нацвідбору, Європейською мовною спілкою (організатором Євробачення) та Україною загалом.