12 червня Україна зробила ще один крок у тривалій і надскладній боротьбі — боротьбі за життя і гідність своїх людей. У рамках другого етапу великого обміну військовополоненими додому повернулися українські воїни, які були тяжко поранені або важко хворі. Це не просто черговий обмін — це акт державної відповідальності, приклад людяності і прояв сили нашої нації.

Президент Володимир Зеленський підтвердив: усі визволені потребують медичної допомоги, і така допомога їм буде надана в повному обсязі. Держава не залишає своїх — ані на фронті, ані в неволі.

Цього разу додому повернулися бійці з різних підрозділів: ЗСУ, Десантно-штурмових військ, ВМС, Нацгвардії, Держприкордонслужби та Сил тероборони. Серед них — і ті, кого роками вважали зниклими безвісти. Серед них — Захисники Маріуполя, які перебували в полоні понад три роки.

Цей обмін — частина домовленостей, досягнутих у Стамбулі. Але насправді це результат злагодженої роботи десятків людей: переговорників, лікарів, дипломатів, волонтерів. І кожен із них зробив свій внесок у те, щоб ці чоловіки знову могли обійняти свої родини.

Звільнені Захисники пройдуть медичне обстеження, отримають фізичну й психологічну реабілітацію, а також усі належні державні виплати. Для них починається новий шлях — не менш важливий, ніж фронт: шлях до відновлення.

Цей обмін — не останній. Україна продовжує боротися за кожного свого громадянина. Повернення додому — це не просто політичний процес. Це моральний обов'язок. І поки наші воїни тримають оборону — держава тримає слово