Вийшов в степ ізраїльську хлопець шабес-гой. Тобто я, громадянин Ізраїлю та України, що мешкає у місті Кір'ят-Моцкін, яке названо на честь броварчанина Лео Моцкіна, сходив на пошту на вуліці, яка названа на честь одесита Зеєва Жаботинські. Дорогою до пошти побачив два українських прапора та одну автівку з українською символікою. Записав це на відео.

Зайшовши на пошту, купив найвідомішу у світі ізраїльську газету «Єдіот ахронот» (останні новини).  Головна новина – це війна в Україні. На першій шпальті заголовок «На лінії вогню» і світлина земляка Зеєва Жаботинські Олексія Гончаренко на фоні розбомбленого будинку. Поруч цитата не керівника Ізраїлю, а керівника США Байдена: «Путін – кривавий вбивця».

На першому розвороті знову Україна. Світлина з Маріуполя, де біля драмтеатру, розбомбленого руськими свинями, написано «діти». Для ізраїльтян діти, як корови для індусів. Тобто івритомовні ізраїльтяни нарешті зрозуміють, хто такі «руські», і що коли на початку 90-х сефарди та марокканці казали, що «руські» – це самі алкоголіки та повії, то вони мали рацію. І найприємніше, що українці тепер сприймаються окремо від «руських».

Народ Ізраїлю, як і весь світ, живе сьогодні повісткою війни в Україні. Ізраїльтяни збирають гуманітарну допомогу, ідуть воювали добровольцями за українську армію, організують мітинги. Моя родина теж не стоїть окремо та надсилає фінансову та матеріальну допомогу ВСУ. Трохи грошей та армійські гідратори від нас вже відправилися в Україну на потреби війська.

Проте офіційний Єрусалим, який є найманим персоналом у ізраїльских платників податків, боїться сказати зайве слово проти Путіна та Росії. Я не буду довго пояснювати чому. Причина одна. Ізраїль – це найшредеризована країна у світі. Якщо Росія змогла шредеризувати країни Європи, де живе дещиця «руських», то чому б вона не шредеризувала Ізраїль, де «руських» живе два мільйони? Кремлівські та путінські гроші завжди текли рікою в Ізраїль. Формально на організацію дєвятихмая, новігодов, руських ЗМІ та громадських об'єднань. І на цих грошових потоках сидять агенти Руського рейху від муніципалітетів до Кнесету. Звичайно зараз вони сушать штани, бо розуміють, що лафа скоро закінчиться. Проте, щоб вона не закінчилась зарано не треба зараз називати Путіна Хуйлом. Тому і мовчать. Щоб ще кілька брудних шекєльочків від руських отримати. Звичайно, профіти вони мають не тільки фінансові. Політичні теж є. Пам'ятаю, як у 2010 році я дізнався, як рік тому Ізраїль зухвало розбомбив сирійський ядерний реактор, поклавши великого болта на думку всього світу на цю подію. А сьогодні, зі слів політиків виявляється, що без дружби з Росією Ізраїлю на сирійському фронті кабзда. Тому самому Ізраїлю, який в 2009 році при сильному Асаді скинув бомби на реактор, зараз без підтримки Росії кабзда?! Зніміть птітім з вух.

Наймерзотніше те, що ці політики для підтримки свого мовчання використовують постгеноцидні травми єврейського суспільства. Багато євреїв переживши роки або десятиріччя антисемітизму мають потребу на кожному кути говорити про те, що зараз, коли вони живуть у своїй країні, їх нічого не турбує, окрім власне Ізраїлю. Англійці живуть у власній Англії, греки живуть у власній Греції. Проте у них нема психологічної потреби кожному зустрічному повідомляти, що їх нічого не турбує окрім Англії чи Греції. А у постгеноцидного єврейського суспільства така потреба є. І шредеризовані ізраїльські політики використовують цю травму для підтримки свого мовчання. Мовляв, ми маємо мовчати про все, що не стосується Ізраїлю.

Ну і нехай. На наступних виборах в Ізраїлі будуть голосувати десятки тисяч українців, які зараз їдуть в Ізраїль і стають його громадянами, бо мають єврейське коріння. І тоді суспільство нагадає цим виборцям, хто як висловлювався про потреби України в 2022.

А поки що я хочу вибачитися за наших місцевих «шредерів». Згине Руський Рейх, здуються і вони.