Зрозуміло, що вдивлятися в пункт передвиборчої програми — «Наука» — окремо від економічного, оборонного чи соціального блоків — нерозумно. Кандидата слід оцінювати комплексно, аби убезпечитися від популізму або кретинізму.

Однак в цьому і парадокс. При тому, що наука — надзвичайно важлива сфера для розбудови інноваційної економіки, яка здатна збільшити ВВП країни в рази, порівняно з економікою куребудівних дотаційних комбінатів, підвищити обороноздатність Армії, надавши їй перевагу перед військами здичавілих, в публічній риториці кандидатів слово «Наука» майже не лунає.

Тобто, дехто з кандидатів готові воювати, дехто — знижувати ціну на газ, інші — встановити всюди справедливість, але про науку — ні слова.

До речі, освіта теж важлива, адже саме якісна освіта змалечку здатна виховати громадян, що мають спільні цінності у баченні розбудови суспільства доброго життя. Вкупі зі спільними безкомпромісними поглядами щодо зовнішніх загроз (в першу чергу, з боку росії). Освіту в програмах основних кандидатів детально вишуковував Іван Примаченко, співзасновник найбільшої платформи масових безкоштовних онлайн-курсів Prometheus. Його короткий аналіз тут. (Спойлер — все погано).

Що ж з наукою? Розглянемо основних кандидатів, рейтинг яких відмінний від статистичної похибки соціологічного опитування. Аби уникнути звинувачень у «просуванні» когось із них, прізвища розташую в алфавітному порядку. Всі програми взяті з офіційного сайту Центральної виборчої комісії.

Зауважу, що я не намагався оцінювати дуже ретельно якість «наукових обіцянок» (окрім обіцянок одного кандидата — там я поясню чому). Бо важко оцінювати, скажімо, тезу про сприяння поверненню науковців з-за кордону у відриві від решти програми: яка буде економічна політика і чи віднайдуться ресурси для повернення? чи буде боротьба з корупцією і підвищення рівня життя? тощо.

Юрій Бойко

Олександр Вілкул

Програми цих обидвох кандидатів я не читав, бо за моїм оціночним судженням вони разом мають перебувати або у в'язниці, або бути локалізованими на шибеницях (які навіть можна урочисто назвати Вишками Бойка). Була б іншим лярвам наука.

Анатолій Гриценко

«Не буде президент „заробляти на крові“ і на армії – армія буде оснащеною, а Державне оборонне замовлення стане інструментом розвитку фундаментальної науки і проривних технологій, в тому числі для інновацій і передових кластерів економіки України.

Не буде фіктивного планування – буде Всеукраїнський перепис населення і, на його основі, обґрунтовані плани розвитку економіки, освіти, науки, медицини та пенсійного забезпечення.

Не буде фінансування освіти, науки, культури, медицини і екології за залишковим принципом – буде вкладення коштів у людський капітал, формування світогляду людини, її професійності, у гармонійний культурний розвиток, моральне і фізичне здоров'я.

...змонтуємо правильні будівельні блоки – держави і політики, економіки і освіти, науки і технологій, громадянського суспільства і середнього класу, безпеки і правосуддя.

Не буде варварського ставлення до природи – будуть європейські стандарти екології та виконання Плану дій, напрацьованого нашою командою спільно з вченими-екологами.„

Що ж... згадки є. Ще й якась співпраця з якимись вченими-екологами. Відкинувши риторику гасел, можна відмітити акцент на взаємодії науки та Армії, науки та економіки. Щоправда, неясно, як перепис населення допоможе з плануванням науки, але за фінансування науки не за залишковим принципом — однозначний плюс. Все дуже загально, але хоч щось і у вірному напрямку.

Володимир Зеленський

Нічого. Взагалі. Ні, є, звісно декларативне:

«Україна має всі підстави стати одним з найбільших у світі хабів для стартапів та високотехнологічного виробництва». Ну... ок. Що з того?

Все дуже погано.

Руслан Кошулинський

«Розвивати конкурентоспроможні галузі української промисловості: військово-промисловий комплекс, інформаційні технології, авіа-, судно-, верстато- та машинобудування, космічну, харчопереробну тощо. Спрямувати державну підтримку на високотехнологічні, наукоємні, інноваційні, імпортозамінні та вертикально інтегровані галузі.

Заохочувати повернення українських науковців з-за кордону. Привести патентне законодавство України у відповідність із провідною світовою практикою. Забезпечити виплату науковцям не менш ніж 25% суми, отриманої з продажу прав на патент за їхній винахід. Збільшити фінансування фундаментальних досліджень.„

Нормально. Не буду розглядати детальніше з причини, що описав вище: де брати ресурси на заохочення до повернення? Але, чесно кажучи, ті, хто йому складав програму, дуже вдало підкреслили болючі проблеми української наукової сфери. Притомно.

Олег Ляшко

«Не економія на науці і освіті, а ставка на інтелект та інновації!»

Все. Враховуючи, яку єресь він торочить про рак від пальмової олії за 2 тижні — ні на що більше не можна було сподіватися.

Тобто, у підсумку — нічого.

Петро Порошенко.

Це і буде той кандидат, якому буде найскладніше, оскільки я не можу розглядати його програму без відриву від нинішніх реалій української науки, за які він також несе відповідальність за ці 5 років. Це, можливо, дозволить нам оцінити, наскільки його програма дій в науковій сфері є реальною — і чи це йому в плюс, чи таки в мінус.

«Ми гармонізуємо структуру і зміст нашої освіти та науки з європейськими стандартами, приведемо структуру підготовки кадрів у відповідність із потребами економіки і вимогами конкурентоздатності країни.

Ми спрямуємо зусилля на залучення інвестицій і сприяння експорту продукції з високим рівнем доданої вартості. Окремий пріоритет – підтримка української науки і сприяння її тіснішій взаємодії з реальним сектором.

Зміцнення Збройних Сил, їхня модернізація та оснащення новітніми зразками зброї та військової техніки залишиться нашим безумовним пріоритетом. Це, серед іншого, дає поштовх нашій науці і промисловості.

В індустрії робимо ставку на високотехнологічні галузі з високою доданою вартістю. Традиційно в Україні сильними були і є авіабудування і космічна галузь, суднобудування, оборонно-промисловий комплекс.„

Нормально? Так.

Що на практиці? Саме за каденції пана Порошенка реформа української науки зсунулася з мертвої точки. Було прийнято новий Закон «Про наукову та науково-технічну діяльність», обрано висококласний Ідентифікаційний комітет з хороших науковців, створено Національну раду з питань науки і технологій, що покликана об'єднати зусилля науковців та чиновників в розбудові сильної держави, майже запущено Національний фонд досліджень, що має за зрозумілими прозорими принципами фінансувати науку. Це дійсно фундаментальні зрушення, які важко відкотити назад, в яких його підпис на Законі зіграв ключову роль (проте варто зауважити, що усі подальші реформи рухалися в більшості завдяки небайдужим вченим та експертам).

Я скажу більше. У своїй програмі-2014 наука чи інновації не згадуються жодного разу. Тобто він нічого не обіцяв. Але зробив.

То в плюс?

Але стривайте. Порівняємо обіцянки програми-2019 з реаліями:

- 4 чи 5 років є істотні затримки з гармонізацією з європейськими стандартами. Про це детально тут (все погано. Дуже).

- Всі 5 років є серйозні проблеми з підтримкою української науки. Просто дві цифри: кількість молодих науковців у Національній академії наук в 2014 році — 2839, нині — 2038. Основна причина відтоку молоді — брак фінансування (дослідження по молоді тут). Дивною також виглядає ситуація з мільярдним фондом президента для підтримки молодих вчених: він ніби є, але його фактично немає. Це ще більш кепсько виглядає на фоні відверто малого фінансування Національного фонду досліджень (близько 260 мільйонів).

- Є питання до обіцяного залучення інвестицій та підтримки високотехнологічних галузей, які, насправді, конають (весь український космос чи Антонов). Я вже мовчу про інвестиційний клімат в країні, куди не йде бізнес, якому потрібна впевненість років на 5-10 вперед, аби розвивати власні R&D. Але то вже високі матерії, грець з ними.

Ви можете зауважити, що не можна покладати відповідальність на Президента за все вищеозначене, оскільки тут покопирсалися Уряд чи Верховна рада.

Саме так, але про що його програма?

Всі її пункти безпосередньо стосуються спроби подолати негативні явища, які «розквітали» усі 5 років. Включно з засиллям плагіату, в т.ч. у родичів післямайданних топ-чиновників, псевдонауки в провідних вишах, цинічне «рішалово» в системі присудження наукових ступенів і, як вишенька на тортик, Гройсман, який ігнорує засідання Національної ради з питань розвитку науки і технологій, поспішаючи на відкриття дизелю на Бориспіль.

Тобто з програми абсолютно не зрозуміло, що він робитиме з тим і чому ж не робив до цього.

На новій каденції «порубають голови»? Заради науки? Кому? Як?

Я ж попереджав, що пану Петру буде важче за всіх. Однак з нього і питати треба більше. Він не «з вулиці» на вибори йде, і його команда, експерти, штаб мали всі шанси не обмежуватись загальними тезами.

Зараз прибічники Порошенка скажуть, що: «Дивіться, його програма і покликана подолати означені негативні явища. Він тримає руку на пульсі» — і будуть праві. Бо план — нормальний. Теоретично хоча б.

А супротивники Порошенка їм заперечать: «Але ж усі ці ганебні явища тільки підсилились за його каденції». І теж будуть праві. Прибічники знову заперечать, що до цього моменту були проблеми важливіші, а тепер він зверне увагу, супротивники — що як можна вважати науку не пріоритетною проблемою і т.д. Це нескінченна історія.

У підсумку: нормальна притомна програма, яка мусила (реально мусила) бути прописаною краще.

Ігор Смешко

«створення умов для формування потужного середнього класу... до нього за рівнем доходів, освіти, культури й оплати праці мають належати не лише представники малого і середнього бізнесу, а й наукова і творча інтелігенція, лікарі, вчителі, державні службовці, включно із військовослужбовцями, а також кваліфіковані працівники реального сектору виробництва, в тому числі й ті, що вже вийшли на пенсію;

Зростання людського потенціалу має забезпечуватись шляхом державного стимулювання розвитку освіти, науки, культури, сфери охорони здоров'я та підтримки сім'ї.

державне регулювання і стимулювання, а також збереження і розвиток високотехнологічного та науковомісткого промислового виробництва, венчурних та інвестиційних проектів;

КУЛЬТУРА, НАУКА, ЗЕМЛЯ та ВЛАСНІТЬ – одвічно годуватимуть Україну;„

Загальні фрази, гасла, остання теза написана з помилкою. З притомного — акцент на високотехнологічному та наукомісткому виробництві. Але щось таки є. Хай буде.

Юлія Тимошенко

«Всеохоплюючим пріоритетом Нового Курсу України, пріоритетом всього нашого українського життя ми визначили виховання, освіту та науку.„

Все. Тобто нічого.

Я Вам чесно скажу, що дуже здивувався такій байдужості до науки і поліз навіть у Новий курс. Там згадок про науку та науковців більше, тобто до кандидатської програми науку чомусь «підрізали». Це дуже показово. Тези Нового курсу не наводитиму тут з двох причин: а) це нечесно стосовно інших кандидатів б) ті тези точно нічим не допоможуть пані Тимошенко в даному конкретному випадку.

Олександр Шевченко.

«Ми об'єднаємо наукове, експертне та інтелектуальне середовища як постійно діючу інституцію філософського й експертного осмислення та стратегічного планування поступу держави в світі, що швидко змінюється.

реформа освіти й науки: підтримка учнів, студентів, викладачів та вчених замість дотацій бюрократичним структурам і контролерам;

Навіть кілька успішних інноваційних проектів у галузях транспорту, зв'язку та інформаційних технологій можуть докорінно змінити Україну, дати поштовх економіці, забезпечити роботою сотні тисяч людей, відродити інженерну школу, актуалізувати вітчизняну науку.

Витрати на освіту й науку – не видатки, а інвестиція в майбутнє. Ми надамо найвищий соціальний статус учителям – від вихователя дитячого садка до професора університету. Завданням сучасної освіти має бути виховання креативного мислення.»

Дуже дивні тези. Особливо в плані того, що мені важко уявити, як інновації актуалізують науку, адже наука — породжує інновації, а не навпаки; яку реформу науки він зібрався проводити і чому нинішня — погана?

Трохи посміхнуло це: «Завжди наводжу приклад успіху: якби Apple (Епл) замість айфона намагався створити покращену версію кнопкового телефона – він завжди був би на крок позаду інших. Але він створив нове, кардинально інше. І переміг. Так повинна мислити й Україна, вибудовуючи стратегію свого розвитку.»

Але ж, щось є.

Загалом, маємо Гриценка, Кошулинського, Порошенка, Смешка та Шевченка, які згадують у своїх програмах науку. Криво, нормально, притомно чи дивно — але згадують.

Інші, фактично, навіть пообіцяти нічого не здатні. Ні вони особисто, ні їхні експертні середовища.

Зауважу, що це лише моє оціночне судження і Ви цілком здатні скласти своє особисте в враження. Саме для цього я навів повні цитати тез, де згадано хоч щось навколонаукове.

Прошу не розводити срачі як прибічників, так і противників кандидатів.

На те це і моя думка, що я — науковець, я працюю у цій сфері, бачу її зсередини і розумію проблеми.

Ще раз підкреслю, що обіцянки з науки не можна розглядати окремо від решти обіцянок програм кандидатів.

Також прошу звернути увагу на позиції кандидатів щодо стосунків України з ЄС, НАТО, США, Росією, зрозуміти їхні ідеї щодо повернення Донбасу та Криму, дізнатися, що вони думають про Безпеку, Оборону, Децентралізацію, Врядування, Правосуддя, Боротьбу з корупцією, Вибори, Гендерну політику, Правосуддя, Культуру, Свободу слова, Охорону здоров'я, Освіту, Енергетику, Ринок землі, Соцполітику та Бізнес. Посилання тут. Реально зручний формат.

Майте гарний день.

Переможемо.