Останні чотири роки в Україні пронизані боротьбою з корупцією. Було прийнято спеціальне законодавство, яке запустило процес люстрації. Згодом - створено особливі органи для боротьби з корупцією – Національне агентство з питань запобігання корупції, Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру та Національне антикорупційне бюро України. З 27 листопада 2018 року розпочало роботу Державне бюро розслідувань, а на другий день своєї діяльності вже затримало першого хабарника в погонах. На підході - Антикорупційний суд. Та попри всі здійснені заходи, не існує значних та вагомих здобутків, які змогли б стати символом боротьби з корупцією. Більше того, останні події довкола ДФС та Окружного адміністративного суду м. Києва показують, що корумпована система з часів повалення режиму Януковича швидко адаптувалася до нових умов і заручилася новим колом кругової поруки, а новоутворенні органи виявилися малоефективними.

У Румунії яскравим символом боротьби з корупцією став той факт, що за останні 12 років на корупції були впіймані та понесли кару: один чинний прем’єр-міністр, один колишній прем’єр, двоє заступників голови уряду, 20 міністрів та екс-міністрів, 53 депутати й 19 сенаторів. Майна корупціонерів за ці роки конфіскували аж на два мільярди євро. Національне антикорупційне бюро України на чолі з Артемом Ситником швидко збагнуло істину, що для успішної боротьби необхідні яскраві символи, які можна створити тільки у ході «перемог». Відповідно розпочалися пошуки перемоги над корупцією, що б виявилась найбільш символічною. Першою ціллю стала Державна фіскальна служба України.

У жовтні 2016 року представники Міністерства юстиції визнали, що найповільніше люстрація відбувається у Державній фіскальній службі України. Станом на жовтень 2016 року, на переконання представника Мін’юсту, органами ДФС було фактично знівельовано частину закону про люстрацію щодо майнової перевірки - за цим критерієм було люстровано лише 111 осіб, які насправді не пов’язані з гучними прізвищами чи корупційними скандалами. Після 2016 року і до моменту звинувачень проти Романа Насірова, висунутих Національним антикорупційним бюро України, практично жодних гучних справ проти співробітників ДФС не було. Варто ще відмітити, що за словами Міністерства юстиції, станом на жовтень 2016 року, фактично за рік очищення влади було люстровано лише одного суддю.




5 березня 2017 року під будівлею Солом’янського районного суду в місті Києві відбувається масова акція протесту. Присутні вимагали обрання міри запобіжного заходу екс-голові ДФС Роману Насірову у зв’язку з висунутими проти нього Національним антикорупційним бюро звинуваченнями. Суть звинувачень полягала в ухваленні «заднім» числом рішень із розстрочення сплати рентних платежів, за відсутності обґрунтованих підстав й після настання встановлених дат сплати ренти компаніями. Розстрочення надавалися без погодження з боку Міністерства фінансів України, хоча їхній термін виходив за межі одного бюджетного року. Крім того, як встановило слідство, голова ДФС повідомив ПАТ "Укргазвидобування" та Державній службі геології та надр України недостовірну інформацію про відсутність у згаданих компаній податкового боргу. Цим він приховав факт невиконання операторами умов договорів про спільну діяльність у частині сплати до бюджету ренти за користування надрами, що могло б стати підставою для розірвання договорів між "Укргазвидобуванням" та компаніями, задіяними у "газовій схемі". В результаті чого пан Насіров наніс державі збитків на 2,019 млрд грн. Щоправда, жодних доказів (наприклад, даних негласних слідчих розшукових дій) отримання Головою ДФС Насіровим хабарів, чи злочинної змови між вигодонабувачами і чиновником, детективи НАБУ до суду надати не спромоглися.

В ніч на 8 березня того ж року Солом'янський райсуд Києва обрав відстороненому голові ДФС Роману Насірову запобіжний захід у вигляді арешту на 60 діб з альтернативою внесення застави в 100 млн. гривень. Для громадянського суспільства це була значна перемога – ще жодному чиновнику в Україні, що звинувачується у корупції в особливо великих масштабах, не призначали такої великої застави. Та який же був подив того ж самого громадянського суспільства, коли всього за декілька діб дружина та начебто тесть внесли за пана Насірова визначену заставу. Вже на той момент стає очевидно, що у звичайного топ-чиновника не може бути таких статків. А відповідно, слідство має справу з людиною, яка не здатна підтвердити законність джерел набуття майна у власність.

31 січня 2018 року, практично через 11 місяців після початку гучної справи, Кабінет міністрів України вирішив звільнити відстороненого главу Державної фіскальної служби Романа Насірова із займаної посади. Не пройшло й тижня, як пан Насіров заявив, що до Окружного адміністративного суду м. Києва буде подана заява і там оскаржать це рішення. І вже 11 грудня 2018 року зазначений суд виніс рішення про поновлення Романа Насірова на посаді очільника ДФС. Однак рішення по основній справі проти Насірова і до цього часу немаєдетективи НАБУ і прокурори САП вже другий рік зачитують обвинувачення.




За «дивним» збігом обставин, 4 грудня 2018 року 9 народних депутатів від БПП, семеро з яких прийшли до зали засідань Солом’янського районного суду м. Києва, беруть на поруки екс-в.о. Голови ДФС Мирослава Продана. Ця подія «нишком» пройшла поза увагою громадянського суспільства - не було гучних заяв, топові аналітики не писали про це розлогі розслідування, не виступала й з гучними заявами нинішня демократична опозиція у Верховній Раді. То що ж відбулося?

Після зняття Романа Насірова з голови ДФС саме Мирослав Продан стає виконуючим обов’язки фіскальної служби. Не останнім фактом в цій історії є те, що за дану кандидатуру заступився особисто Прем’єр-міністр України. Володимир Гройсман обіцяв, що Мирослав Продан буде виконуючим обов’язки голови ДФС доти, допоки чинний прем’єр залишатиметься на посаді.

На початку серпня 2018 року Генеральний прокурор України Юрій Луценко оголосив, що в. о. голови ДФС перевіряють на причетність до можливої контрабанди горіхів на Вінницькій митниці, через що держава недоотримала 300 мільйонів гривень. Це не перша подібна заява. Ще 20 січня 2017 року Генеральна прокуратура розпочинала розслідування щодо причетності Мирослава Продана до діяльності п’ятнадцяти компаній, які з 2015 року «оформляли товари у режимі експорту та імпорту попри вимоги Митного кодексу». Це розслідування тісно пов’язане з розслідуванням справи Романа Насірова, і Продан у ній не один раз фігурував. Ще одним цвяхом у кар’єру Продана стала заява Юрія Луценко про розкрадання з Одеської митниці 37 контейнерів з імпортним товаром.

Останнім «вбивчим» для кар’єри в.о. голови ДФС стали звинувачення у покупці цілої низки майна, в тому числі й у Туреччині. На підтвердження цього в інтернеті можна знайти скріншоти із засідань суду та від різних журналістів, що розслідували справу. Деякі з них можна побачити у відеоролику.

.

Звинувачення у суді проти пана Продан полягають в набутті за час роботи у ДФС з липня 2016 по червень 2018 у власність грошей на суму понад 89 млн гривень. Та сам пан Продан всі ці звинувачення відхиляв. Варто зазначити, що САП просила для Продана запобіжний захід в якості тих самих 89 мільйонів гривень. Та суд вирішує відпустити високопосадовця на поруки. Звичайно – адже під судом немає мітингу активних опозиційних сил та немає активної позиції громадянського суспільства.

Відсутність тиску на суд та публічної уваги до справи Продана, швидше за все, пов’язана з критикою антикорупційної громадськості Головного Управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України. Вона полягає у тому, що боротьба з корупцією не притаманна СБУ. Тому активісти вирішили в зайвий раз не наголошувати, що розслідування злочинів в.о. Голови ДФС Продана проводило вище згадане управління СБУ.

А далі, на всяк випадок, і фактично підставляючи Прем’єр-міністра України, Продан йде у відставку. Цей момент є не до кінця зрозумілим для громадськості, однак якщо врахувати послідовність подій, то стає зрозумілим логіка речей.

Головним питанням для Володимира Гройсмана є контроль над ДФС. Причин для цього предостатньо. Від суто меркантильних – неодноразово публікувалась інформація, що через панів Продана та Насірова Гройсман провозить в Україну майно, на якому збагачується. Наприклад, його звинувачували у тому, що завдяки митниці Гройсман ввіз в Україну і не розмитнив автомобіль вартістю трохи більше, ніж півмільйона доларів. І до політичних розкладів. Одна з останніх статей на Українській правді розповідає про тонкощі політичного союзу Гройсмана й Авакова, що намагаються утримати більшість міністрів та голів виконавчих органів влади.

Фактично зароджується логічне питання – а чи не пов’язане рішення Окружного адміністративного суду м. Києва про поновлення пана Насірова на його посаді з гострою потребою пана Гройсмана продовжувати тримати під контролем ДФС, принаймні до виборів Президента України. Адже це всього чотири місяці, половина з яких припаде на свята.




Окружний адміністративний суд м. Києва - дуже цікава інстанція. Під час Революції Гідності і у 2013 році, і в 2014 саме цей суд регулярно виносив постанови про заборону Майдану. Свого часу над даним судом гарно попрацювала влада Януковича-Ківалова. Щодо більшості суддів - тут і досі існують суттєві сумніви щодо їх доброчестності.

Даний суд виніс ще одне цікаве рішення. Визнано протиправними дії директора НАБУ Артема Ситника щодо розголошення та розповсюдження інформації про громадянина США Пола Манафорта, глави штабу кандидата в Президенти США Дональда Трампа, та наявності прізвища та підписів Манафорта в списках "чорної бухгалтерії Партії регіонів" в матеріалах досудового розслідування, що мало наслідком втручання у виборчі процеси США 2016 року та завдало шкоди інтересам держави Україна.

Цікаво, що суд Сполучених Штатів Америки розглянув справи проти пана Манафорта і визнав його винним. А за допомогу у встановленні справедливості, Директора НАБУ та Народного депутата тепер звинувачують. Варто пригадати, що ми, громадянське суспільство, так і не отримали жодної вагомої справи щодо «чорної бухгалтерії Партії регіонів». Вже із самої назви зрозуміло, що вона містить неофіційні платежі тим чи іншим посадовим та приватним особам, що можна кваліфікувати як хабарі і сміливо вважати частиною корупції.




Якщо геть коротко та неупереджено, то «корупція» - це негативне суспільне явище, яке проявляється в злочинному використанні службовими особами, громадськими і політичними діячами їхніх прав і посадових можливостей з метою особистого збагачення. І пан Насіров, і пан Продан звинувачуються у вкрай тяжких злочинах. Через їхню діяльність держава понесла мільйонні та мільярдні збитки. І це тільки те, що відомо.

Обидва злочини високопосадовців можна кваліфікувати як корупцію. І що ми бачимо? За обох високопосадовців вступається система. У випадку Насірова – його захищає Окружний адміністративний суд Києва та кволість Національного антикорупційного бюро. А за Продана вступається дев’ять депутатів правлячої коаліції в парламенті.

Стає очевидним, що найбільше ця проблема шкодить репутації діючого Президента – саме на нього падає найбільша кількість звинувачень як за рішення Окружного адмінсуду в справі Насірова, так і за уникнення арешту Мирославом Проданом завдяки народним депутатам – представникам президентської парламентської фракції. Ця шкода руйнує єдність громадського суспільства та прогресу демократії, що є особливо небезпечним перед черговим витком агресії Російської Федерації.

Що це, як не реванш корупційної системи, яка всіма своїми силами намагається відновити позиції, котрі втратила у ході Революції Гідності?

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація