Сьогодні зранку подивився черговий викривальний сюжет про Тимура Міндіча. Як медійний продукт, infotainment for thepeople — норм. Але по суті – повна лажа.

Мені достатньо було дізнатися, що викривачем став депутат Железняк. Неможливо зрозуміти, коли він каже правду, а коли вигадує. Але навіть не через те. Ось кілька аргументів.

Перший. Де плівки, пане Железняк?

Я вже стомився чекати, коли ж будуть оприлюднені «плівки Міндіча». У сюжеті про них вже немає жодної згадки. Це мене підштовхує до висновку, що ми їх ніколи не почуємо, як і плівок Онищенко. Не факт, що вони взагалі існують. Але навіть якби існували, інтересанти процесу вже б знайшли спосіб їх оприлюднити.

З іншого боку, зрозумійте тонкий душевний склад депутата Железняка. Коли тобі довіряють тисячі людей, які ще не дійшли висновку, що ти казкар, — можна казати і про плівки, і про літаки, і про алмазні копалини. Ніхто ж не зможе перевірити. «А він (Железняк) напевно щось знає, він же депутат». Для наших часів, коли правду від вигадки вже ніхто не відрізняє, — норм.

Другий аргумент. Чому ж раптом Міндіч?

Як людина, яка давно в медіа, я ніколи не повірю, що пʼятьроків він нікого не цікавив — а тут раптом Міндіч і фортифікації задорого будує, і ракети виробляє, і дрони не по тій ціні продає, і діаманти у промислових масштабах виробляє. Вибачте, ше й прямо з золотого унітазу торгує посадами та впливом.

Вибачте, це набагато більше схоже на серіал «Слуга народу», де одні олігархи замовляють інших у перерві між поїданням чорної ікри. Не надто реалістично, але люди дуже вірять, що все так і відбувається.

В мене швидше приходить така думка. Якщо Міндіч справді такий модний олігарх, і так довго працював у росії — про що це каже? Одно з двох. Або росіяни не знали, що саме по собі дуже дивно. У нас, наприклад, про бізнес росіян відомо було все ще на початку війни. Або вони знали, але мовчали (покривали людину з оточення Зеленського), а тепер вирішили його «злити». Ну тоді в мене питання вже до Железняка.

Ну і аргумент третій. Хто ж бенефіціар?

Я не вірю, що вся ця розслідувальська діяльність — правда вона чи тотальний фейк — сталася сама по собі. Як людина, що давно в професії, відповідально вам заявляю: ніколи журналісти чи викривачі не «находять» таку інформацію. Ані випадково, ані свідомо. Таку інформацію лише зливають або замовляють. В обох випадках, це автоматично означає, що в цього є свій бенефіціар.

Хто ним може бути? Точно не знаю. В мене є кілька варіантів:

1. Ігор Коломойський.

Його мотиви очевидні: в момент розколу в оточенні президента, Міндіч між дружбою із Володимиром Зеленським і дружбою з Коломойським обрав першого. І тепер Коломойський в тюрмі, під санкціями та без громадянства, а Міндіч у себе вдома приймає гостей президента та, можливо, відкусює собі частину статків ІВК-колишнього.

2. Андрій Єрмак.

Тут теж все зрозуміло — Андрій Борисович не перший рік системно вибиває з оточення президента тих, хто мав привілеї телефонувати напряму Володимиру Зеленському та вливати в вуха альтернативні думки. Ну і демонізацію самого Єрмака ці скандали теж частково знімають. Бачите, не всі злочини вчинив пан кардинал.

3. Петро Порошенко.

Прямих доказів його участі я не бачу, окрім того, що Олексій Гончаренко педалює цю тему, а Яніна Соколова дістала з нафталіну Юрія Луценка та брала у нього інтервʼю про корупцію Міндіча. Але мотивів у нього забагато. Санкції, кримінальні справи та політичні переслідування — це достатній привід, аби палити напалмом, навіть вигаданним. Адже не забуваємо — чим гірше Зеленському, тим краще Порошенку. Тому його слід я б теж не відкидав.

4. Керівництво НАБУ, яке таким чином виторговує собі бонуси та амністію для своїх зашкварених співробітників.

5. Або хтось розумний, хто гарно знає, як зіштовхнути лобами топ-політиків України напередодні виборів.

У будь-якому з цих випадків, маємо дуже не випадкове «викриття». Яке напевно свідчить про початок нового політичного сезону.