В Закарпатській області дуже поширений фейк про необхідність визнання Україною русинської національності. При чому є різні форми цього фейку з різними уточненням, приклади яких потребують окремої статті. В цій публікації я коротко спробую розібратись тільки з цим фейком. Якщо тут не подано певної відповіді на якесь запитання, то можливо я висвітлю це в наступній статті.
Переважно цей фейк складається із 2 частин:
1) що необхідне певне законодавче визнання, інакше Україна не вважає русинів як окрему національність
2) права русинів не забезпечуються, бо немає визнання.
Давайте почнемо з того, що українське законодавство не оперує термінами визнання чи не визнання національності, відповідно такої процедури не існує. Ви маєте право вважати себе представником будь-якого народу, етнічної групи тощо.
Також в Україні не прописують національність в паспортах як це було в СРСР. До прийняття українського паспорту 1994 року представники русинства апелювали до цієї графи, зокрема стаття Магочі в «Політична думка» 1995 року: «Такі люди повинні мати право заявити себе русинами у паспортах та інших офіційних документах... „
Щодо вживання у офіційних документах, то тут потрібно розмежувати законодавчі акти та інші документи.
Згідно Угоди від 1944 року https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/616_065#Text термін русин вживається поряд з українською національністю як окрема національність: «... де можуть виявитися громадяни
української, білоруської, російської і русинської національності... »
Тобто, сам факт існування такої національної меншини як русини Україна не заперечує (до речі скасування договору нічого не змінить). Тобто, політики Закарпаття та представники різних русинських організацій нахабно брешуть.
Правда є ще фейк, що ніби Україна не бажає визнавати цей договір і саме тому не ратифікує його... — — — Шановні, перейдіть за посиланням і прочитайте, що договір чинний, яка ратифікація??? Не несіть дурниць.
Ще є публічне висловлювання Литвина під час робочої поїздки до Хорватії, де він дякував за забезпечення прав українців та русинів. Це звичайно не є законодавчим актом, правда було певним символічним публічним визнанням такої нацменшини у Хорватії. https://www.rada.gov.ua/news/Povidomlennya/40030.h...
Також посольство України в Хорватії не відмовляється від русинів як окремої національної меншини Хорватії https://croatia.mfa.gov.ua/horvatska-ukrayiniana/p...
Щодо інших документів-- «в законодавстві
України не передбачено зазначати в офіційних документах
приналежність до певної національності» і, до речі, Конституційний суд чітко дав відповідь на звернення депутата ВРУ від Закарпаття щодо рішення «суду в Закарпатті про внесення національності в акт цивільного стану» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v024u710-10#Text
З цієї інформації можемо зробити висновок, що Україна спокійно при необхідності оперує терміном русин на позначення окремої від українців національності.
Чи є таке вживання терміну русин визнанням національності? — — — ні не є. Бо Україна немає такого правового терміну як визнання чи невизнання. Це в СРСР могли визнавати чи не визнавати національність, це в окремих інших країнах може існувати певне «визнання» пов'язане з наданням додаткових виборчих прав тощо. В нас такого законодавчо немає.
Досить гарно на це відповіли під час засідання комітету https://www.rada.gov.ua/news/Povidomlennya/40030.h...
«... згідно з пунктами 1 та 3 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, а також права корінних народів і національних меншин визначаються виключно законами України. Крім цього, наголошувалося під час обговорення, статтею 11 Закону „Про національні меншини в Україні“ надано право вільно обирати та відновлювати національність. Відтак, підкреслили члени Комітету, встановлення етнічної приналежності людини є особистою справою громадянина України.
Крім цього, наголошувалося під час засідання, сьогодні не існує жодного нормативно-правового акту, який містив би офіційний перелік національностей, визнаних в Україні.
Члени Комітету взяли до уваги також позицію Міністерства юстиції України, яка, зокрема, полягає в тому, що „відповідно до пункту 1 статті 3 Розділу І Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин, кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважати чи не вважати себе такою, — і це рішення не повинно завдавати шкоди такій особі. Відтак, чинне законодавство України, а також загальноприйняті норми і приписи міжнародного права визначають і визнають права кожної особи на національну самоідентифікацію“. „
Тому, якщо порушено права громадян України, які визначають себе русинами, як окремою національністю, то точно це не пов'язано з міфічним визнанням чи невизнанням.
До речі, термін русини також вживався як назва українців. Відповідно вживання українцями цього терміну задля позначення себе ще не є порушенням права на вживання русин в значенні іншої окремої від українців національності, так само як і навпаки. Наприклад вживання у повідомленні Литвина https://www.rada.gov.ua/news/Povidomlennya/6850.ht...
Так, один термін може мати декілька різних значень, і в даному випадку бути використаним для позначення представників різних національностей (принаймні згідно права самоідентифікації). Це випливає із складної історії Європи і в тих, хто її добре розуміє, це не викликає непорозуміння і сприймається ними спокійно.
Чому досі продовжується політичні спекуляції щодо визнання русинської національності, як зокрема рішення Закарпатської облради від 2007 року про визнання русинів корінною національністю? Відповіді на це та інші запитання я спробую висвітлити в інших статтях.
