В пошуках виявів «фронди» з боку російських легальних ЗМІ, українські оглядачі звернули увагу на те, що публікація висловлювань керівника Служби зовнішньої розвідки РФ Сєргєя Наришкіна була ілюстрована його фото, на задньому фоні якого виразно проступає напис «Нюрнберг». З цього дехто зробив висновок, що «думающие русские» вже усвідомили, куди, в остаточному підсумку може вивести кремлівська авантюра в Україні. І, використовуючи «езопову мову», дають про це знати Urbi et Orbi.

Проте, це може бути хибне тлумачення, повязане з нерозумінням російської специфіки.

По-перше, це не фотошоп і не якесь «напівлегальне» зображення. Це цілком офіційне фото Наришкіна, зроблене під час відвідуванням ним, 18 червня 2021 року, знімального майданчику фільму «Нюрнберг» («Мосфільм", режисер Ніколай Лєбєдєв).

По-друге, очевидно, що другим "Нюрнбергом" російська верхівка продовжує погрожувати вигаданим ними "украинским нацистам", а не "приміряє" цю всю ситуацію до себе.

По-третє, не варто забувати, що "історичні реконструкції" в Росії давно є не лише елементом гібридної війни, але й частиною підготовки до цілком справжньої, "гарячої". Це прояв такої собі "бойової магії" та "карго-культу": якщо символічно відтворити якісь дії, що раніше призводили до успіху, то "повторення" вдасться і в реальному житті.

В рамках такої "матриці" не має значення реальне наповнення і смисл відтворюваних подій – важить тільки зовнішня форма. Тому, на додачу до фанерного Рейхстагу, що його вже кілька раз "штурмували" в Росії до "Дня Побєди", збудовано і "фанерний" зал засідань Нюрнберзького трибуналу.

Ні, це не жарт і не алегорія – "специалисты "Мосфильм-Декорстроя" воссоздали точную копию легендарного "Зала 600" нюрнбергского Дворца правосудия — там проходили заседания Международного трибунала в 1945-1946 годах". І голова СВР, який, за сумісництвом, є Головою Російського історичного товариства, відвідав цей павільйон і залишився задоволений побаченим.

Таким чином, не варто намагатись розгледіти чорну кішку в темній кімнаті – особливо, якщо її там і не було (це про гіпотетичну "дулю в кишені" від "Комерсанта"). Хіба що – можна подякувати їм за те, що мимоволі нагадали про цікавий і важливий сюжет, який дає привід порефлексувати про одне з "ідеологічних" джерел до нинішньої кривавої та макабричної "історичної реконструкції", що її здійснює путінський режим.

Бутафорські "штурми Рейхстагу" та копіювання парадів 1945-го є символічним позначенням російської сили. Натомість "відтворення Нюрнберга" (до речі, в виготовлені російського кіноагітпропу задіяні компанії з ФРН та Чехії — і навряд чи вони повиходили з проекту на знак протесту проти російської інтервенції в Україну) – це посил "за нами – Правда". Росія, нібито, може не лише когось примушувати, але й, нібито, має незаперечне моральне право судити, встановлювати справедливість та визначати параметри світового порядку.

Участь СРСР в справжньому Нюрнберзькому трибуналі – це тема для окремої розмови. Можна лише відзначити, що Сталін і Ко. по повній програмі скористалися нею для фактичної "індульгенції" за масштабні злочини, здійснені кривавим радянським режимом.

Втім, от саме в частині вікопомного Трибуналу варто таки дати росіянам можливість "повторіть". Принаймні – у виборі локації для майбутнього засудження їхніх військових злочинів та злочинів: це дійсно має бути не Гаага, а саме Нюрнберг. Адже йдеться не про окремі кримінальні вчинки окремих осіб, а про реалізацію людиноненависницького проекту, системні злочини проти людяності. До речі, з такою постановкою питання згоден і останній з прокурорів процесу 1945-1946 років, 102-річний Бенджамін Ференц…