Ознакою добре виконаної роботи політичного карикатуриста є можливість різних аудиторій відчитувати в ній сенси, які самому художнику, схоже, були невідомі/ним не закладалися.

Як приклад можна навести обкладинку New Yorker за 6 березня 2017 року.

Її автор, Баррі Блітт, всього лише виконав щорічне редакційне завдання – відреагувати на найбільш злободенну тему «фірмовим» образом «Нью-Йоркера» — денді Юстаса Тіллі.

Саме цей вигаданий персонаж був на обкладинці першого випуску видання у 1925-му році.

Ну а «топовою» на початку 2017-го була тема можливого впливу Росії на результати виборів у США. Та природа загадкових симпатій Трампа до Путіна.

Художник зобразив «Юстаса Владіміровіча Тіллі», додавши до оригінального метелика голову Президента Трампа, а замість невиразної закарлючки внизу – характерний силует церковного куполу в російському стилі. Ну і використавши для підписів (у тому – й власного автографу) кирилицю.

Є великі сумніви, що Блітт «зашивав» у малюнок підтекст, пов'язаний з особою і творчістю письменника Володимира Набокова (затятого лапідоптериста – дослідника метеликів). Але його «відчитала» і американська і позаамериканська аудиторія (та ще й з під-пітдекстом, що Трамп – така собі «Лоліта», яка летить на вогонь роману зі зрілим чоловіком).

А от те, що «Юстас» — не тільки ім'я талісмана New Yorker, але й позивний еталонного радянського шпигуна «Ісаєва-Штірліца» — було зрозуміло лише на пострадянському просторі :-).

Більше ніж три роки, котрі минули з моменту появи цієї обкладинки, не розвіяли всіх підозр щодо дивних взаємозв'язків у цій парі.

Напрацювання карикатуристів з виборчої кампанії 2016-го виявляються на диво затребуваними у 2020-му...