site.ua
член клубу

У відкритих джерелах немає інформації про те, чи складали «генеалогічне древо» для Леоніда Кравчука. Його наступнику, Леоніду Кучмі, це спробували зробити напередодні виборів 1999-го року. Але результат виявився настільки непереконливим ("неяскравим"), що знайдену інформацію не використовували у виборчій кампанії. Єдиним свідченням про цей епізод стала відповідна публікація у збірнику наукових праць одного центральноукраїнського ВУЗу (зараз - бібліографічна рідкість).

Натомість третій Президент, Віктор Ющенко, вкрай серйозно ставився до питання. Він був щиро переконаний у своїй спорідненості з останнім кошовим Запорізької Січі Петром Калнишевським.

Доказів останнього – виразно бракувало. Проте в процесі їхнього пошуку в архівах знайшли максимально можливу кількість згадок про реальних далеких предків Віктора Андрійовича.

Цікаво, що для Ющенка не розробили особового герба, як для його попередників. Можливим поясненням цьому було те, що він сподівався знайти, серед пращурів, представників козацької старшини. Значна частина її була нобілітована вже в Російській імперії, а отже – й мали герби. Справжній і давній геральдичний знак, звісно, виглядав би солідніше, аніж те, що нашвидкоруч пропонували виготовити новітні «геральдичні колегії».

Найзаплутанішою виявилась ситуація з генеалогічним древом четвертого Президента – Віктора Януковича.

Сам він повідомляв суперечливу інформацію про свій родовід. Його батько походив з села Януки на Вітебщині. З якихось міркувань це все здавалось Януковичу недостатньо "солідним». І, на початку 2011, в інтерв’ю «Газеті Виборчій», Віктор Федорович повідомив про свої польські (а не білоруські, як то було насправді) корені.

У всьому цьому, ймовірно, «шифрувалося» не стільки ситуативне бажання сподобатись полякам, скільки натяк на приналежність його предків до шляхти.

З документальними доказами такого походження було «не дуже». Звісно, якщо не рахувати експертної думки архітектора Лариси Скорик, котра змогла визначити спадкового аристократа «по абрису и повороту головы, по форме рук».

«Как бы ни пытались язвить насчет Януковича … , его строение, тектоника, если на то пошло, свидетельствует о принадлежности к высшему сословию» - заявила вона в інтерв’ю «Комсомольской правде в Украине».

В архівах публікацій з того періоду збереглись навіть кумедні спроби видати спеціально виготовлений для Януковича особовий герб за щойно «знайдений фамільний».

Щоправда, в це ніхто не повірив. Адже те, що називали древнім родовим гербом було якимось злісним шаржем. Який однозначно не міг з’явитись навіть у кошмарному сні членів середньовічної герольдії.

На гербі В. Януковича (подарованому армігеру на День народження, 9 липня 2001 року) знайшлось місце і для гілок залізної «Пальми Мерцалова» і «смугастих тварин» у якості щитотримачів. На щиті був силует троянди, а сам він був розділений таким чином, щоб по його центру проглядалось стилізоване зображення чорного терикону ("Спят курганы темные"...)).

«Венчал обстановочку»(с) :-) кентавр з логотипом «Мерседеса» в руці.

Розробили це геральдичне диво у «Русской геральдической коллегии». І, нібито, за замовленням все тієї ж донецької фірми «Інтерхобіекспо», яка двома роками раніше зробила схожий презент Л. Кучмі.

Всі символи, «закодовані» у зображенні, мали доволі прозаїчні пояснення. Напівлюдина-напівкінь вказувала на почесне звання «Залужений працівник транспорту України». Його Янукович отримав у числі перших, одразу після заснування цієї відзнаки.

Кермо від «Мерседесу» – одночасно характеризувало власника герба як досвідченого автомобіліста та державного управлінця.

Ну а нетипові тигри як щитотримачі – не містили натяку на дизайн арештантської роби (як над тим приховано зіронізували пізніше деякі видання). А лише відсилали до року народження четвертого українського Президента: 1950 рік, за східним гороскопом, був роком Тигра.

Скульптурне зображення пальми, яке у 1895 році викував зі сталевої рейки коваль Юзівського заводу Олексій Мерцалов, використовувалось «донецькими» в якості «візитівки» свого краю.

У 1999-му вона також стала центральним елементом гербу Донецької області.

Таким чином, для гербу уродженця Єнакієвого це було ще й позначення зв’язку з «малою батьківщиною» (як хрест з герба Волині у Кравчука та орли з герба Чернігівської губернії – у Кучми). Троянда на тлі терикону – символізувала Донецьк (у місцевій пізньорадянській міфології його позиціонували як «город миллиона роз»).

В якості девізу для політика з нетривіальною біографією було обрано вираз «SUPERABO» (“Все подолаю”). Очевидно, щоб не забути, армігер розмістив його на підлокотниках та рулях автомобілів свого "межигірського" автопарку.

Сам герб неодноразово ставав об’єктом злостивих насмішок і в українській, і в російській пресі. Пропонували навіть замінити претензійну корону на "хутрову шапку".

Проте найбільше "діставалося" кентавру і тиграм :-). До речі, останні в класичних особових гербах не зустрічаються взагалі.

Ну а символічне значення фігури кентавра - вкрай суперечливе (може позначати, наприклад, зарозумілість, шаленство, буйство і нестриманість).

Невідомо, наскільки про всі ці "підтексти" був поінформований Янукович. Однак серед документів, знайдених у 2014 році у Межигір’ї, був «модифікований» варіант зображення – вже без цих фігур. І з новою короною та булавою. Ця зміна дуже турбувала армігера після того, як він став Президентом України - його герб не мав "програвати" гербу Кучми, а корона - бути царською ("гетьманською"), а не "губернаторською".

На «модернізованому» гербі є також зображення французького ордену Почесного Легіону. Кавалером якого він став у жовтні 2010 року (і залишається досі). Про "ціну питання" можна лише здогадуватися …

Так чи так, але історія з цим нагородженням - чудовий фінал для короткої розповіді про гротескну «постановку» українськими «елітами» п’єси Мольєра «Міщанин у дворянстві». Як казав один з її героїв: «Видавати себе за шляхетного тепер ніхто не соромиться, і такий звичай дозволяє носити крадену назву. Але я, щиро кажучи, дивлюся на такі речі трохи інакше. Я вважаю, що всякий обман принижує порядну людину. Негідно ховати своє справжнє походження, з’являтися товариству на очі під чужим титулом, видавати себе не за те, що ми є насправді»

andriy.starodub
Andriy Starodub

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація

Рекомендації