site.ua
член клубу

Мені дуже подобається фільм Нанні Моретті "Habemus Papam". Справді, рекомендую.

Єслішо, далі спойлери)

Сюжет простий як двері, але гострий як бритва.
Помер Папа Римський. Конклав несподівано обирає компромісну слабку фігуру - кардинала Мелвілля. У того, однак, в останню хвилину перед першою публічною появою від усвідомлення величезної відповідальності, що несподівано на нього звалилася, стається панічний приступ.

Зрештою, після вельми тривалої внутрішньої боротьби, під час свого першого публічного виступу як Папи панотець відрікається від престолу.

Так до чого я веду. Цей художній образ "маленької людини", неначе вкрадений у Чєхових-Гоголів, але насильно поміщений авторами у надзвичайно дискомфортну роль голови велетенської церкви і маленької держави, викликає у мене, зробивши свій остаточний вибір, більше поваги, аніж шостий президент України, котрий, будучи, по суті, такою ж "маленькою людиною" з російськї літератури, не відмовився від непритаманно високого для нього поста з непритаманно великими для нього повноваженнями, а навпаки вдався до "закручування гайок".

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація