Головний мій висновок після сьогоднішнього візиту Зеленського на Волинь — він погаснув!
Не важливо, що там Зеленський заявляв, обіцяв і розказував. На кого сварився, кого хвалив і кого вичитував. Це пуста мішура. Гарно все пояснив в своєму стрімі Юрій Романенко.
Так от Зеленський. Він втомився, зламався і згорів.
Це відразу видно і відчувається. Володю привезли на Замкову площу і висадили з кортежу недалеко від поваленого ясена. Там він в'яло угукав під крики базарників Старого ринку, які тицяли йому свої звернення, але подумки був в якихось паралельних всесвітах.
А я спостерігав за ним. Він сильно постарів. В нього відчужений і пустий погляд. Він слабо розумів, що від нього хочуть.
В мене мало сентиментів до Зеленського. Я зневажаю його як політика, мене не цікавлять його комедії і як на мене з нього такий собі актор. Тим не менш сьогодні мені можливо вперше в житті стало шкода його як людину.
Володя, не твоє. Чесно. Не страждай сам і не мордуй країну.
Людина повинна займатись в житті тим, що її. Знайди себе в цьому житті і будеш щасливий. Ще Сковорода проголошував ці істини. Напевно ти був щасливий на сцені. Напевно тобі добре з твоєю Лєночкою та сімє'ю. І з твоїми друзями по Кварталу. Вертайся до них.
Колись читав інтерв'ю музичного продюсера Костянтина Меладзе (уявіть собі, читав і таке). Він говорив, що дівчата, які приходять в шоу-бізнес, діляться на дві категорії: одні хочуть жити і померти на сцені, інші – покрутитись на подіумі місяців два/три щоб вистрибнути заміж за якогось багатенького папіка. Перших, звісно ж, абсолютна меншість.
Так от в політиці те саме. Політика для тих, хто готовий жити нею, спати нею, сидіти за неї, любити її. Окунутися з головою. Жертвувати задля політики. Присвятити життя. Загубити життя. В кого інстинкт. В кого хватка. Як в Френка Андервуда з «Карткового будинку», як в Маргарет Тетчер, як в Тимошенко зрештою.
Подивіться фільм «Залізна леді» (2011). Там Меріл Стріп грає Тетчер. Як вона стара, майже не виходить з дому, і потроху впадаючи в старечий маразм марить дипломатичними прийомами. Як вона дивлячись новини по телевізору кричить на домашню робітницю, вимагаючи негайно принести папір і ручку щоб написати указ.
Ми всі розуміємо, що Володя не з таких. Він як муха посаджена у вулик до бджіл і призначена там за старшого. Добром це не закінчиться ні мусі, ні бджолам, ні вулику.
