Картинка про іншу війну, але дійові особи та зміст майже такі самі. Отже.

Так, сьогодні день не святковий, але особливий і забувати про нього неможна. Мінімум з двох причин.

Перша:

Це «свято» як мало яке інше показує всю природу qaşşăb-ів. Так я про брехню та перекручування історії, які вже не друга, а перша натура.

Отже що сталося тоді. Най коротший шлях до знань, але вікіпедія, підказує нам що:

«до містечка з Режіц прибуло всього 42 німці у двох вагонах. Вони були дуже стомлені й насамперед вирушили до буфету, де ситно перекусили». Після чого ними був «затриманий ешелон солдатів, який готувався до від'їзду. Німці вишикували солдатів у шеренгу на платформі, відібрали у них рушниці й заявили: „Тепер ви вільні. Марш, куди хочете, тільки паровозів не отримаєте“»

Офіційно совітська влада баяла про рішучу та потужну перемогу над німецькими загарбниками, але реальність була трошечки інша. Звісно ніякої перемоги не було. А було дещо інше. Ну як нещодавно в Сірії. На словах когось перемогли, а на справді.

І це друга причина:

«Уранці 23 лютого 1918 року був пред'явлений німецький ультиматум про умови миру, за якими Петроградська влада мала визнати незалежність Латвії, Литви, Естонії, Фінляндії та України і підписати з Україною мирний договір. Того ж дня, 23 лютого, члени Центрального Комітету РСДРП (б) дали свою згоду на прийняття німецького ультиматуму. О 3-й годині ночі 24 лютого він був прийнятий ВЦВК («за» проголосувало 116 його членів, «проти» — 85, «утрималось» — 26)"

Тобто німці не просто перемогли совітів, але і змусили їх підписати з Україною мирний договір. Звісно вони це зробили не від великої любові до України та розбудови демократії на сході Європи.

Але факти лишаються фактами. І їх треба знати і розуміти. Аби робити висновки з помилок і не припускатись їх в майбутнього. А ще аби пам'ятати з ким ти ведеш мову і що від нього очікувати.

І прекрасне відео на цю ж тему в якості бонуса.