Працював над романом, але робота якось не йшла... І накрило мене роздумами.
Насправді ми надто ускладнюємо життя. От чесно. Ну так думка аж не разу не нова, але ми постійно сумніваємось, думаємо, зважуємо ризики. І думати про завтра правильно. Але не забувайте жити сьогодні. Просто жити.
Нічого не очікуйте. Якщо у вас раптом прокинулось бажання комусь сказати чи зробити щось приємне. Робіть! Не думайте. А даруйте, що можете. Чесно не важливо це посмішка чи коштовність за багато грошей. Важлива емоція з якою ви це робите. І важлива вона вам. Не очікуйте нічого натомість. І це не про порятунок всіх довкола, оце якраз марнування сил та часу. Але якщо ви потребуєте віддати щось іншій людині — віддайте. І якщо вона потребуватиме віддати щось вам — вона віддасть. І це буде те що вона може. Головне не очікувати нічого натомість. Робіть добро та йдіть далі. Людина якій ви потрібні сама вас наздожене. Дехто каже не вкладайте в людину більше ніж вона вкладає у вас. Шановні це про інше. Якщо тут і зараз, хочете і можете. Вкладайте! Фокус втому аби віддати те, що можеш не жертвуючи ані собою, ані мріями.
Не відмовляйтеся від мрій. Ніколи і нізащо. Мрійте і втілюйте мрії в життя. Навіть якщо зараз вам вони здаються абсолютно не здійсненними. Залишайтесь вірними своїй мрії. У житті виникнуть ті люди які вам у цьому допоможуть. Їх захопила ваша мрія чи ви самі? А яка різниця — вони відають вам те що можуть. То беріть, беріть дякуйте та живіть далі. Вам протягують руку? Приміть. Та фокус в тому що ніхто нікому нічого не винен. Хтось тут з вами на 30 хвилин, а хтось на тридцять років. Ви цього не знаєте. І ніхто не знає. Життя і люди постійно змінюються. Змінюються потреби та обставини. Так і ваші теж. І у людей довкола також. Це не означає, що ви десь помилились тоді.
Взагалі ви будете помилятись. Зажди. І я буду. Ми не роботи і не боги, все врахувати та передбачити не можемо. Але не треба боятися помилок. Робіть з них сходинки, що ведуть вас в гору. Хочете змінити рід діяльності? Міняйте! Хочете переїхати в інше місто? Вперед! Хочете стрибнути з парашутом? Стрибайте! Не факт, що від цього ваше життя стане краще. Можливо і навпаки. Ну якщо стало гірше — це привід зробити висновки та спробувати ще. Помиляйтесь як дитина та несіть відповідальність як дорослий. І як дорослий підводьтеся на ноги та рушайте вперед як дитина. Вірячи в себе та свої сили.
І так працюйте над собою. Над своєю фізичною та розумовою формою. Бо єдина річ яка дозволить вам у момент рішення прийняти його — ваша впевненість у своїх здібностях та можливостях. Тож розвивайтесь, працюйте над собою. Бо пташка спокійно сидить на дереві не тому, що вірить у гілку, а тому що вірить у власні крила. Тож працюйте над крилами, а не над гілкою. Бо процес розвитку і роботи над собою не зупиняється ніколи. Як тільки ви перестаєте вдосконалювати себе — ви помираєте. Перекладина кожного дня стає вище, а іспити складніше — тому працюйте над собою Те що чого було достатньо вчора точно не вистачить сьогодні.
І так я звичайна людина з помилками, шишками та шрамами. І я продовжую посміхатись теплому сонцю. Бо мені подобається ніжитись в його проміннях, а йому пофіг існую я чи ні. І ще одне: жодні гроші, людина, місце чи посада не зроблять вас щасливими. (ну хіба що це і була ваша мета). Щастя воно в середні. Це мить життя коли вам добре. Його не було вчора. І точно не буде завтра коли зірки зійдуться з планетами. Воно тут і зараз, в цій миті. Миті бувають поганими — та ви самі себе сюди привели. Верняк. Не подобається? Міняйтесь! Людина якій ви потрібні дочекається вас, і візьме простягнуту руку. А якщо ви її не потрібні то не втримаєте якби не тримали. Може помінятись ваша думка про людину. Так. А їй думка про вас? Та хуч тричі на добу. І що тепер не простягати руку? Простягайте! Даруйте! І отримуйте подарунки! Обмінюйтеся енергією. Даруйте людям добро, посмішки та ідеї. Але не тягніть ніколи нікого за вуха. Він має сам дозріти та сам переступити. Подайте приклад. Не відмовляйте у допомозі, але не ловіть за людину рибу — подаруйте вудку та навчіть рибалити.
І ще одне. Люди не розуміють натяків. Абсолютно. Робити натяк і очікувати, що людина його правильно зрозуміє це перекладати відповідальність за своє рішення на випадок. Чогось хочеться / не хочеться — взяли та голосно сказали. Не впевненні спитайте! Вас питають? Відповідайте. Не ускладнюйте життя. І не бійтеся що вас не так зрозуміють і образяться. Ваші люди вас почують, і розуміють. Не ваші не почують як не кричіть. Бо ваша людина думає про вас, а не ваша підозрює вас у чомусь і намагаєтся побачити приховані мотиви.
П.М.: і от тепер це б ще запхнути якось в роман, не відаляючись від фабули...