Остання Субота Жовтня, або сусідня дата, майже у всіх культурах входить до великої Четвірки Солярних свят. Два Рівноденства та два Сонцевороту. Ми цей день знаємо під назвою Хелловін або Самайн. Обидві Прийшли до нас з Заходу і коріння її впираються у свято врожаю коли закінчувалась Світла частина року та починалась Темна. Це був магічний час коли всяке потойбіччя набирало найбільшої сили та могло легко подолати бар'єр між світами. І прямо на вулиці можна було зустріти духів, упирів та темних богів. От про одного такого бога і піде мова сьогодні. 

Заварюйте чай, діставайте гарбузовий пиріг на нас чекає подорож за океан. Де вже вийшов на прогулянку один пекельний дух.

Зовнішність він має відповідну: кремезний велет, вдягнений що трунар шикарний чорний костюм та циліндр, з прикрасами з кісток. В руках він тримає тростину коштовного дерева зі срібним набалдашником. Глибокий голос, що пробирає до мурах. А замість обличчя череп. Це повелитель смерті та цвинтарів Лакруа Семітьє  Самеді барон Субота, власною персоною. (Взагалі там три слова означають одне і те саме різними мовами. Просто звучить пафосно ) )

Історія цього божества починається у шістнадцятому сторіччі, а точніше 1509 року. Королем Англії став Генріх 8. Так той самий що відомий пристрастю влазити у складні політичні проблеми які намагався вирішити через шлюб. Що приводило до ще більших проблем. І нового шлюбу. І далі по колу… Великий землетрус зруйнував частину Константинополя. А старший син Христофора Колумба, Дієго Колон (так Колон це Колумб іспанською) почав нести світ християнської віри куди не просять. В той конкретний момент на Кубу. От якраз туди нам і треба. А конкретніше на острів Гаїті. І поки одні іспанці легендарне золото шукали. Інші збагнули, що люди люблять солодке. І цукрова тростина шлях до надійніший за золото. Та і почали його виробляти що скажені Але звісно не самі. В якості робочої сили, за допомогою доброго слова та сталевого кийка, запросили місцеве населення. Але ті сильно не звикли так багато працювати. І швидко мерли. 
Їм на заміну стали тягти всяких бунтівників, протестантів та інші антисоціальні елементи з рідних Каталонії та сусідніх Португалії з Франціями. Але хуч рідні селяни і звикли працювати від сходу до світанку... Надлишок тропічної вологості, комах та невідомих хвороб викошували і цю рабсилу. І от нарешті знайшлося рішення. Мисливці з західного узбережжя Африки вкурили, що сусіднє плем'я не буде займати пасовиська своїми коровами якщо те плем'я продати в рабство. Ну і корів звісно під шумок теж можна експропріювати. А ніщо так не тішить людей всіх племен та континентів ніж віджата у сусіда корова. І діло на плантаціях пішло вгору.

В 1697 році острів прибрали до рук французи і поставили виробництво цукру на широку ногу. Потяглися з Європи та Африки до сонячних Карибів. А з відтиля йшли кораблі вантажені цукром. 

Але пливли у далекий краї невільники не самі. Вони везли з собою свої віру та забобони. Білі везли магічну традицію північної Європи, закляття там усілякі, прокляття та ритуали. Коли можна підкинути дурі-сусідці відьомський мішечок аби у корів молоко скисло. Чи вкрасти пасмо волосся пихатого сусіда, зробити ляльку і понаштрикувати голок в одне місце. Аби там такий геморой вискочив, щоб  те падло до скону сісти не могло. Традицію ляльок для прокляття європейськи відьми та чаклуни успадкували ще від давніх римлян. Дбайливо зберегли. Та повезли за собою через Атлантику.

З іншого боку африканці везли з собою магічні ритуали культу пращурів. Ну коли якийсь африканський мисливець міг у вечорі розпалити багаття і поскаржитись на життя-буття давно з'їденому дідусю. Оце корова з телям втекла та і дружина допекла. І на ранок побачити як по двору ходить улюблена корова. А нелюбиму дружину захрумкав крокодил, коли та пішла прати шкури. Звісно свої бабусі дружина могла поскаржитись раніше. І тоді нашим горе мисливцем повечеряв би лев. А те що хижака приманив вогник багаття — суто випадковість. ( Але ми точно можемо бути певні що обоє наших героїв благали пращурів врятувати корову. Так що для неї все точно закінчилось добре ).

І от всі ці вірування та забобони потрапили на Гаїті. Де були міцно замішані важкою працею та доведені до кипіння під кришкою католицької релігії. І з цього варива народилась нова релігія та система магічних ритуалів Вуду. А одним з най сильніших духів та  з най знаковішим є наш скелет у дорогому костюмі барон роду Геде пан Самеді. 

Саме він зустрічає померлих в кінці шляху. Буквально риючи їм могилу. Та ні він не стоїть у пафосній позі під звуки готичних хоралів. Це бог поплескає новоприбулого по плечу і сказавши: «Ну шо дурко. Ти здох». Запропонує хильнути з ним міцнющого рому. затягнутися сигарою. А потім штовхне у свіже вириту могилу.  А що вас дивує? В рабів і так життя що той гіркий полин, тож вони вміли цінувати кожну секунду радості. Барон обожнює міцний ром, товсту сигару та не гребує жартом та міцним словом. А ще жодної спідниці він не минає. Так-так. Бо барон Самеді відповідає не тільки за кладовища, смерть та закінчення життя. Але і за появу нового життя. Бо як ніхто інший розуміє що без нового життя не буде і смерті. 

Барон Самеді ледь не єдиний з Лоа (духів Вуду) що може входити до світу людей без запрошення. І вселятися в кого заманеться. А оскільки Самеді, як ніхто інший відчуває смак до життя, то прагне він узяти все те чого нема у світі духів. І коли це стається учорашній зразковий сім'янин починає пити по чорному та чіплятись до кожної дівчини яку бачить. Коли таке сталося то одним зі способів позбавити нещасного від одержимості є запропонувати йому скляночку рому настояного на аж на 40 перцях чілі. Людина таке і вдихнути не може, а для нашого героя це гостинець в самий раз. Та як розкритий барон перестає ламати комедію і повертається додому. Полишаючи розгубленого чоловіка розгрібати все що натворив в його тілі.
Інший спосіб це звернутися по допомогу до його дружини — Маман Бріджит. Так у цього бабія є вірна красуня дружина. І ця вогонь баба може вдарити у голову сильніше за ром на сорока перцях. Правді у неї у самої характер не подарунок і за свою допомогу може викатати такий рахунок, що вік не відкараскаєшся. Просто настрій в неї був не той. 

Днем вшанування барона є перше Листопада коли Самеді приходить розважатись у свої справжній формі. Один фіг всі під череп обличчя розмальовують тож барона ніхто не пізнає. Спонукаючи людей до шумних гулянок та приставних оргій, в яких і сам не дурний прийняти участь.
Та хай вас не вводить в оману не серйозний норов барона. Це дуже сильний дух. Можливо навіть най сильніший. І звертатись до нього по допомогу можна лише на свій страх і ризик. В залежності від фази Венери (чи настрою Благовірної) він може допомогти. А може і на той послати. Та все ж як треба не скупіться на підношення. Бере він ромом, сигарами та смаженим арахісом. Смажене гостре м'ясо теж піде. Бо як той хто знає ціну життя барон обожнює гарно попоїсти. Але і тут є винятки. Барон просто обожнює дітей. І коли просять за дитину чи просить дитя він не стане вередувати, а допоможе. І навіть смертельну хворобу відверне. Бо просто відмовиться рити могилу для дитини. А що може вдіяти хвороба якщо сам повелитель смерті сказав своє крижане «ні»?

Кажуть за життя цей дух був католицьким священиком, що був не дурень покутити. Але ніколи не скупився ділитись любов'ю божою з паствою. Що цілком логічно, бо у релігії Вуду Бог один Єдиний, а духи могли піти від самих шанованих пращурів. Інші кажуть що барон Самеді то сам Ісус, господар смерті та народження. Бо Іісус помер за гріхи та воскрес на тертій день. І звідси іде його прізвисько барон Суббота (“Так як син людський — я пан Суботи" євангеліє від Матфея 12:8). Та най частіше все ж кажуть що барон Самеді був створений Господом на зорі існування світу. І саме в нього гостював Іісус та благодаті набирався, коли тіло його зняли з хреста, та перед тим як він відправився на Небо. Якою саме, враховуючи пристрасті барона, була та благодать залишу на ваш розсуд. 

Та точно відомо що прямих послідовників у барона нема. По віруванням Вуду йому просто не можна поклонятися. Але барон може вас позначити своєю вдачею. І якщо ви маєте веселий норов, любите життя не дурні до міцного питва та гострого м'яса — на вас лежить благодать баронова.
А ще під владою барона Самеді лежать всі щасливі закінчення. Будь-яких справ та починань. Тож коли після важкої праці ви сідаєте відпочити та насолодитись плодами роботи. Знайте поруч з вами присяде відпочити й барон. І він теж радіє тому як добре у вас все вийшло. 

Тож і нам час закінчувати. Дихайте на повні груди і не забувайте жити поки є час. А ми з вами зустрінемось наступного разу з черговою Міфом що народився з Історії.