В Україні повним ходом іде евакуація працездатного населення. На сьогодні дефіцит робочих рук на ринку складає від двох до трьох мільйонів. Ще раз дефіцит робочих рук 2 000 000 — 3 000 000 людей. Звісно це не означає, що роботодавці готові набрати аби кого на звільнені місця. Ні потрібні кваліфіковані, відповідальні спеціалісти яким можна довірити роботу. Але зайдемо ми з далеку.

«Потрапив козак до пекла. Веде його чорт та показує котли де варяться грішники.

Підходять до першого, там все акуратно, стоїть годинник. Людей варять, смалять, ріжуть але чітко за розкладом.

- Це що таке? — питає козак.

- Тут за гріхи карають німців. — пояснює чорт, - все по розкладу, все чітко. Виходять коли дозволяють. Гарні вони, сказали мучитись — вони і мучаться.

Ідуть далі бачать котел в якому варяться інші грішники. Людей не видно лишень чорти в три ряди навколо а на чані кришка.

- А там хто? — питає козак.

- Іудеї, — зітхає чорт.

- А чого така охорона.

- Ато ти не знаєш? Там же один вислизне з котла, так за собою усіх витягне.

Ідуть далі. Бачить козак стоїть котел, в ньому варяться грішники, а поруч дріма собі одне чортеня.

- А це хто?

- Москалі, — потискає плечима чорт.

- І не сторожуєте?

- А навіщо? — посміхається чорт, — якщо один спробує вилізти, так решта його назад заштовхає.»

І цей жарт страшенно актуальний для сьогоденного українського суспільства. Нещодавно уся України стала свідком чергового етапу становлення громадянського суспільства. Прості люди які жадають нормального життя для себе та своїх родин, висловилися проти того аби туди зграєю тупих баранів. Прості людей, що як і решта України стали заручниками чергової олігархічної змови, наслідок якої 5-6 (повторюся п'яти-шести) разове збільшення ціни автомобілів порівняно з ринками Європи. Так мова про вживані автомобілі. Ті що стають першою машиною молодої родини, чи просто коником помічником на селі.

Часто-рясно, не від гарного життя людям потрібна машина, а банально від того, що злітати до Мадриду легше ніж дістатися до села у сотні кілометрах від райцентру. Автобусів нема, коли ходять незрозуміло, дороги такі що їдеш майже пішки. З потягами та ж історія. До Києва та з Києва ще якось можна дістатись. Хоча той факт що у 2018 році потяг 450 кілометрів долає за 5 годин це сором. А якщо не треба до Києва? Ну так вже сталося ви не мешканець столиці і вам туди не треба. Тоді, що? Якось через перекладні? Чи чекати потяга який іде бозна скільки й відправляється так що треба резервувати для подорожі ще пару додаткових днів.

Все вище означене — це інфраструктурні проблеми. Які має вирішувати держава, або якщо вона не може їх вирішити всяко стимулювати людей вирішувати їх на місцях, наприклад стимулюючи авторинок наповнювати його машинами у нормальному стані за доступні для пересічного українця гроші.

Що робить держава? Вона робить усе з точністю до навпаки. Лобісти авто-монополій проштовхують закон який максимально блокує доступ на ринок нормальних автівок, що дозволяє підняти ціни на до не адекватного рівня. І це навіть не смішно. Нова Daewoo Lanos у РФ коштувала на 1500 доларів дешевша ніж в Україні. Але де логіка? Чому на зовнішньому ринку товар виготовлений у нас в країні коштує дешевше. Бо логіка підказує, що після сплати експортних мит український товар за межами України має коштувати дорожче. Але ми маємо іншу картину.

Інша частина цього цирку з залізними конями — безпека та надійність. Автору цих строк свого часу довелося попрацювати і автослюсарем і на момент коли Корейський Концерн ще існував і контролював збірку своїх машин у нас. Новенька Daewoo, по гарній совітськиій традиції, програвала у якості збірки і стану вузлів та агрегатів якомусь 25річному FORD-у. Хочете мене переконати в тому, що щось змінилось на краще. Серйозно? Ну а сьогодні ситуація стала ще гірша, доки у всьому світі виробники конкорували за покупця, в тому числі прикручуючи до машин все нові і нові няштяки у плані безпеки. Наші внутрішні машини еволюціонували лишень у бік послаблення двигуна. Про якісь речі типу подушок безпеки годі і казати. Але навіщо? Якщо в ціновому сегменті конкурентів немає, а вживані автомобілі, які переважають і по якості і по комплектації відрізані ввізними митами.

А відсутність конкуренції вбиває якість товару.

І не треба мені тут розповідати про турботу за українське суспільство. Заборона користуватись надійними та безпечними автомобілями — це аж ніяк не турбота про життя і здоров'я громадян.

Теж саме я можу легко сказати і про робочі місця. Герметизація внутрішнього ринку лишень відстрочує неминучу загибель виробника та втрату його робітниками робочих місць. Що і сталося. Так держава має надавати преференції власному виробнику. Преференції, які дозволять конкурувати на різних ринках, а не пісочницю яка призведе до стагнації. Ну а про мультиплікавтині показники сфери обслуговування: автомагазинів, автомайстерень та заправок, які ростуть разом з ростом кількості машин. І те що 20 000 з однієї людини це сильно менше ніж 200 доларів з двох мільйонів. Це все математичні задачки для початкової школи. Але звісно політичні оглядачі, жИрналісти та лідери думок до школи не ходили і рахувати не вміють. У тому що дупутати вміють рахувати своє бариші я не сумніваюся.

І звісно ж ринок вживаних авто ніяк не конкурує з ринком нових автомобілів (тут мова про автомобілі, а не про Лади та Ланоси)

І от Україна стає свідком того що люди встали на захист свого права безпечно та комфортно пересуватись дорогами України. І що сталося? Більшість журналістів побігли вітати розвиток громадянського суспільства? Вітати нормалізацію митного кодексу? Боротьбу з корупційними схемами?

А ОТ НІ!

Більшість людей побігли хаяти тих кого не влаштовує ситуація, тих хто хоче користуватись якісним товаром за адекватні гроші. Ясна річ це почали робити чинуши різних калібрів. В них відбирають корупційне корито. Більше не можна буде наживатись на людях змушуючи їх користуватись сірими схемами. Ні гроші від податку за сотні тисяч авто підуть в бюджет. А звідти не так легко вкрасти.

Але мені більше дивує поведінка так званих незалежних журналістів. Ніхто не аналізує за, що виступають люди. Ніхто не аналізує ринок та ситуацію. Лишень агульно повторюють слова за популістами в яких риторика: «Народу не вистачає хліба? Так хай їдять тістечка!». Бо це теж саме що сказати: «Ми зробимо машини дорожчими аби українці купляли кращі машини». Серйозно? Ніхто не пам'ятає чим закінчився пасаж про тістечка?

І власно це і відбувається повним ходом. Ні не розкручується маховик революції, а іде повномасштабна евакуація людей з України. Бо так само як з автомобілями ситуація в нас склалася з усім: з медициною, з освітою, з комунікаціями чи громадським транспортом. І люди рушають до нормальних країн де вони податками купляють в держави якісний сервіс. Сервіс який вони оплачують своїми податками і який держава зобов'язана надати. Люди навіть готові кинути все аби отримувати прозорий сервіс з боку держави та забезпечити нормальні умови росту своїм дітям. І ці люди хочуть платити податки, але оскільки Україна їм не дає цього робити вони рушають до інших країн де це робити можна. А тут ми маємо дефіцит якісних кадрів. Але про цю катастрофічну ситуацію журналісти чомусь не пишуть. А якщо пишуть то там якийсь Порошеко чи його син винуваті. Порошенко звісно не янгол, але проблема в системі, старій совітській системі, що побудована у нас де безвідповідальні люди чекають поки, що сама вистрибне з річки та все зробить. А так не буває — для того аби досягти чогось треба щось робити. А якщо сидіти на попі рівно то нічого в житті не зміниться. І ні який депутат чи президент не примуть вам гарних законів якщо ви нічого не вимагаєте. Так влаштований цей світ.

А ще закон цього світу в тому що ті хто протистоять розвитку та прогресу завжди програють перегони в історії. І якщо Україна не народить громадянське суспільство то вона, як країна, приречена. Про це теж розповідають у школі. Навіть у паскудній совітській школі про це розповідали. Звісно можна хаяти євробляхерів за те, що вони борються за нормальні умови житят для усіх українців. А можна зробити щось корисне. І наприклад змусити працювати свого мера чи депутата. Нагадати чинушам що вони усього на всього — обслуговуючий персонал, а не еліта чи не шляхта. Тож перш ніж обмовляти когось — розберітсья, що відбувається та і собі зробіть щось корсине. Бо розбудова української державності це ваш обов'язок і робота після роботи.

«Считаю, что просто жаловаться и хаять что-то - дело безответственное. Надо же что-то делать, чтоб исправить ситуацию. И вот тогда жаловаться — с чувством выполненного долга. » (с) К. Заславська.

П.М.

«по-перше цей законопроект (поки що) об*єктивно не вплине на массовий ввіз б/в авто. Ставки ще занадто великі для більшості людей. По-друге, я тут бавлюсь інколи різними економіками на відпочинку, люблю проаналізувати історії успіху і невдач. Так от, не повірите, надходження від зниження податків ЗБІЛЬШУЮТЬСЯ, а не зменшуються. #запомнітєетоттвіт. Це один з перших пунктів республіканців та взагалі консерваторів — зниження податків, це дуже капіталістично як раз. „Соціальні“ гарантії як раз ріжуться. По-третє, Ви взагалі давно були в різних Козятинах, та бажано на їх околицях? Там досі в великому тренді „Жига 2101“. З неї починають, нею продовжують, інколи з нею і ховають і вона переходить до нащядків. За межами Києва і великих міст домінують технології 70-х років. Це все одно, що ми б всі їздили на Т-55, нам тут пропонують Т-72/64, в нас є підготовлені екіпажі для них, все є, але ми заводимо пісню про підтримку вітчизняної промисловості чи ще якусь муть. І чекаємо доки ті Т-55 взагалі розсипляться і пересядемо взагалі на брічки як ділди. Автомобілізація країни - це дуже добре, це має аплікаційний економічний ефект. І те, що називається „євромотлох“, в наших реаліях охрєненно сучасні агрегати.

Не треба йти проти природніх еволюційних процесів. Це завжди закінчується поразкою. )

П.П.М.:

А оце реально сором

»... ідіотизм і черговий політичний фарс... Мені було соромно переглядати відеоролики ... які відкрито глузували з того, як якісь напівбойовики принижували окремих депутатів самими різними демократичними способами«, — написав нардеп. ... Олександр Грановський

Ой небоженько соромно йому, а те що в україні немає норального митного законодавства яке буде стимулювати малий бізнес — тут йому не соромно. За те що люди змушені користуватися старим іржавим совітським хламом і кататися на маршрутках без гальм тут йому не соромно. А найбільше розмитнення у світі, в країні де люди жебракують, — йому не соромно. А читати звіти про ДТП — там майже завше „в жигулях-тавриях 4 трупа, в ниссане никто не пострадал“(с). Це йому не соромно?

МИ живемо в демократичній країні, і якщо депутату соромно за те як живе країна після чотирьох років його роботи — він складає з себе повноваження. Складе? Ні бо йому не соромно, а сказане проста брехня популіста аби засвітитись у ЗМІ.