Від редакції: все, про що йдеться далі встановлено шляхом експериментального перегляду контенту розміщеного в мережі інтернет громадянами країни-агресора, й не рекомендовано для поширення на просторах Неньки. Відповідальність за травми язика, отримані в наслідок вживання триповерхової ненормативної лексики під час перегляду контенту та шоку від суворого російського побуту, буцім хтось схоче на свій страх і ризик повторити експеримент, редакція не несе. Жарт.

Тераз. Є на Росії такий собі блогер Артем Wolf, який за мзду невеликою від проклятого піндосського YouTube, розпаскуджує скрєпні крамниці Запоребриковщини. Справа в общім-то благородна і тут ми натикаємось на несподіваний третій висновок: кацапи як люди. Дві ноги, дві руки, мозок працює по людськи, себто зорганізовує навколишній простір так, як найкраще для себе коханого. Ну, посуди сам, запиляв відос, отримав винагороду за перегляди, ще й навколишні крамниці стають безпечнішими в плані шансів отримати гострі кишкові розлади, скуштувавши тамтешні смаколики протерміновані місяців так на п'ять. Win, win, win.. І все з виду добре, доки не пролунає оте саме стоп-слово. Крим. Ну, або Україна, в кого як. На цьому добровільний мазохізм кацапів закінчується і ми можем бачити їх справжнє обличчя. Тоді лунає Кримнаш, Бандера-сопля, за три дні до Києва.. Вобщім, усі ті милі шалості, що ми вже звикли чути й бачити в соцмережах чи чарт-рулетках. Та, оскільки ми реально не знаємо реакцію нашого блогера на чарівне слово, то ж поставимося до його контенту гранично серйозно. 

So. На екрані все відбувається за стандартною схемою. Блогер знаходить в супермаркеті товари з порушеним терміном придатності, пошкодженим пакуванням чи порушеннями у маркування та починає влаштовувати виставу. Щось купує, щоб зберегти чек, щось починає розпакувати, тіпа коштувати та нюхатипрямо на касі. І відмовляється платити. Аж допоки співробітники, впевнені у власній правоті, не викликають поліцію. Далі все зрозуміло: поліції демонструються порушення, допущені супермаркетом, пишеться заява, товар утилізується (мабудь). Хепієнд. Я навіть дзвіночок і вподобайку натиснув. Ну а чо, має ж труд народних месників оплачуватися хоча би Гуглом. В решті решт і Робін Гуд не все віддавав бідним, за щось же він їв, пив, вдягався та водив Маріан до ресторану. Дійсно ж добру справу людина робить. В мене до магазинів питання. Просрочки дійсно багато. Аж занадто. Блогер з легкістю набирає за півгодини кілька візків. Причому там терміни таки шокуючі — є навіть і рік, і два. Ви у нас десь таке бачили? Не один-два випадкових лоти, а все підряд у обсязі кількох стандартних візочків? І я нє. Так, це можна знайти десь у вузенькому вагончику, що губиться десь посеред спального мікрорайону, де треба переступати через коробки з продукцією, а двоє дорослих покупців не можуть розминутись біля прилавку. Але ж не в супермаркеті. Чи в глухому селі, де клієнти про Держпродспоживслужбу зроду не чули, а господар, дядя Міша, зумисне скуповує по оптових базах товар «під лєнточку» термінів, бо так дешевше і більший навар. Але ж не у великих торговельних мережах. І справа тут не у роботі контролюючих органів, бо вони і в нас однаково не працюють доки ти не починаєш до них звертатися, а саме у кількості звернень. Керівництво гіпермаркету в центрі столиці чудово розуміє, що за порушення його завалять скаргами. А у спальному районі Чернігова, може й не завалять. П'ятьдесят на п'ятьдесят. А у сільській місцевості не завалять абсолютно точно. Тобто вектор деградації стандартів якості має дуже чіткий напрямок — від цивілізації до периферії. Тож жартівливий банер фанатів Динамо під час матчу з Московським Спартаком, жартівливий лише частково. Провінція.. В провінції не скаржаться на якість, а раз не скаржаться, то можна просрочку з прилавку і по півроку не прибирати. Тільки так. Як тут не згадати Хроніки Амберу, де всі світи лиш викривленні віддзеркалення Амберу. А якщо врахувати, що значна кількість російських міст заснована нащадками того чи іншого правителя Києва, які ще й не слабо так чубилися між собою з членошкідництвом та кровопролиттям то тотожність виглядає абсолютною. За Поребриком знаходяться викривлені світи. Погане відображення метрополії з похмурим мовчазним населенням з яким можна поводитись як заманеться. Як писав Іван Аксаков в листі Тургенєву- Герасим став символом німоти російського народу. Вони такі інші і теза про один народ розвалюється просто на очах. І це є висновок номер один.

І спостереження друге. Мєнти. Майже у всіх випадках поліція відразу бикує. Не представляється, відмовляється надати посвідчення, вимагає припинити зйомку. Вобщім демонструє весь той набір імманентних рис, за які ми теж любимо наших поліціянтів. Аж допоки не починає розуміти, що має справу з людиною, підкованою законодавчо. І, о диво! На очах відбувається перевтілення в толерантних, майже європейських копію, що забувають про камеру, зверхній тон і вже готові у всьому допомагати  громадянину. Навіть устну заяву старанно виписують кривим почерком. Це виглядає дивно, але це факт і на Росії таки ще не все втрачено. Для прикладу, в Білорусі ще 15 років тому за відмову припинити зйомку, тобі просто розбивали.. голову. Камерою.. У камері..  Розбивали б і двадцять років тому, та тоді ще нікому в голову не спадало, що дії міліції можна фільмувати на кнопочну Нокію.. Там все печально. А тут прямо таки торжество права. І який же разючий контраст це має з діями тих же ментів при розгоні мітингів! Наче рубильник у голові перекинули. І ім'я йому відповідальність. Поліцейський, що приїхав на виклик до супермаркету знає, що за порушення прав громадянина буде нести відповідальність, а той, що б'є бабку в живіт, та пакує до автозака велосипедиста, що випадково опинився не у тому місті, не у той час так само знає, що відповідальності не буде. Ламають ноги, а не відбирають пояснення. Відбивають нирки, а не приймають усну заяву (у тому числі й на свої дії). А тут приймають. На камеру. Ті ж самі менти. У тій же країні. Тож висновок номер два — закон діє і в РФ. Але не завжди. Менти мають опцію «Режим Бога», коли є чітка команда «Фас!» і їм сам чорт не страшний. Тож надзадача зараз не допустити створення подібного турборежиму у роботі правоохоронних органів в Країні. Поборемо