Формат відпочинку, який обіцяє гармонію з природою, стає тестом на відповідальність — від технічних рішень до етичних виборів.
Коли ми говоримо екотуризм, то часто уявляємо зелень природи, чисту воду й спокій. Але що насправді стоїть за цим словом? І чи можна створити відпочинок, який не шкодить природі — без ілюзій і прикрас?
Туризм шукає баланс
У 2025 році формат відпочинку «ближче до природи» став одним із найпомітніших світових трендів. Наприклад, глобальний ринок глемпінгу в 2024 році оцінили в близько 3,45 млрд доларів США і до 2030-го прогнозують зростання на ≈ 10 % щорічно. За даними Grand View Research обсяг європейського ринку глемпінгу у 2024 році оцінювався приблизно у 1,28 млрд доларів США, і очікується, що з 2025 по 2030 рік він зростатиме в середньому на 8,5 % щорічно. За даними Glamping UA, українського виробника глемпінг-тентів, в Україні ця галузь зростає щороку мінімум на 20%, навіть попри військові дії — на разі в країні налічується вже понад 120 глемпінгів.
Глобальне зростання цих показників свідчить не лише про комерційний успіх формату, а передусім про зміну мотивацій туристів. Люди дедалі більше усвідомлюють свій вплив на довкілля й шукають способи відпочивати серед природи без шкоди для неї. Саме тому глемпінг став відповіддю на цей запит — він поєднує комфорт і контакт із природою, показуючи, що «сталий» може бути не компромісом, а якісним стандартом подорожі.
В Україні цей запит теж формується. Люди дедалі частіше шукають можливість вирватися з міста, але не в готель, а туди, де є природа, вода, тиша — і водночас базові зручності. На цьому стику й виріс глемпінг — формат, де кемпінг перетинається з готельним сервісом.
Чому глемпінги здаються ідеальним форматом
Глемпінг апелює до простої ідеї: бути ближче до природи, не завдаючи їй шкоди. Його конструкції зазвичай мобільні, не потребують капітального будівництва, не порушують рельєф і можуть бути повністю демонтовані. Це дозволяє розміщувати комплекси навіть на територіях із природоохоронним статусом — там, де традиційний готель був би неможливим.
Деякі українські глемпінги вже впроваджують практики, які ще не так давно здавалися утопічними. Наприклад, на Вінниччині сортують сміття, щоб зменшити відходи. На Бакотській затоці встановили сонячні панелі для автономного енергоживлення і мають локальні пральні за межами природоохоронної території, щоб уникнути потрапляння хімії у воду. На Миколаївщині ж користуються системою повторного використання води.
Такі рішення справді знижують навантаження на екосистему й формують культуру відповідального туризму. Але працюють вони лише тоді, коли продумані не на рівні маркетингової обіцянки, а як система.
Тіньова сторона екотрендів
На жаль, «еко» не означає без проблем чи витрат. Розглянемо декілька ключових моментів, зокрема технічних ризиків.
Сонячні панелі та автономні системи можуть втрачати ефективність у похмурі або зимові дні, коли освітлення слабше. Якщо не передбачено достатнього запасу акумуляторів чи резервного живлення — можуть виникнути перебої (освітлення, опалення, гаряча вода). До того ж вони мають свій термін служби, після якого стають відходами. В Україні поки немає налагодженої системи переробки таких матеріалів, тому питання на перспективу «що робити потім» часто залишається без відповіді.
Інший аспект — утилізація сміття. Наприклад, навіть якщо на локації запроваджено сортування сміття, то треба продумати, куди його доставляти. На жаль, це ще одне питання в Україні, яке досі не вирішене. Формально в країні діє близько сотні підприємств, що працюють у сфері сміттєпереробки, але більшість із них спеціалізується не на комплексній переробці, а не на сортуванні чи роботі з окремими видами вторсировини.
Все це випливає у маркетинговий ризик: якщо об'єкт позиціонує себе як «еко», але не має відповідних практик — можна зазнати репутаційних втрат, і ніяка реклама цьому не зарадить.
Екологічність — не декорація
Глемпінги мають реальний потенціал як елемент сталого туризму: формат, що поєднує природу і комфорт, відповідаючи висхідному запиту на екологічність. Але успіх залежить не від слова «еко», а від системного підходу — технічної надійності, операційної стійкості, відповідальної взаємодії з довкіллям і місцевою громадою.Варто ставити питання: чи є за об'єктом практики, чи це просто маркетинг? Лише така оцінка дозволить здійснити дійсно сталий вибір.