Глобальне пожвавлення економіки та пошук нових розумінь можливі при одночасному кластерному розвитку та активній участі колективних організацій.

В останні роки в Україні стали менше розмовляти про свободу, а більше про обов'язки, менше про гідність, але більше про нещасне життя та продажність політиків. Пік емоційного оптимізму українців перейшов у стадію розчарування та люті. Ця лють — нераціональна, направлена на будь-кого, хто сьогодні намагається нажитися на цінностях, які в 2013 році призвели до революції.

Сьогодні багато дискутують щодо необхідності високих зарплат у держслужбовців (чули скільки отримує голова Укрзалізниці?), багато про реформу державної служби, багато про децентралізацію та формування ОСББ замість ЖЕКів, але ключове питання залишається невирішеним — за рахунок чого Україна буде формувати свій ВВП у найближчі десятки років.

Так, у нас непогано розвивається ІТ-сектор, але цього замало, крім того він зтикається з очевидною проблемою — ті рішення, які він виробляє, поки що не здатні використовувати українські підприємці.

В розмові з багатьма економістами я чую про те, що зростання економіки необхідно чекати у напрямі послуг, як у всьому світі. Нехай так, питання в тому, чи буде відбуватися системна трансформація у машинобудівництві, високоточній інженерії, агропромисловості, електрониці, фармацевтиці. Очевидно, що одними дерегуляторними методами такі індустрії не розшевелити, необхідна більш цілеспрямована кластерна політика, яка буде закладати фундамент для структурних змін та цільових інвестицій.

Немає сенсу ще раз нагадувати важливість податкової реформи. Це потужний засновчий елемент економічних процесів, який може дати поштовх економіці, так і остаточно поховати сподівання на відродження. Сьогодні Україні необхідні такі поштовхи, які будуть генерувати зміни та показувати, що країна насправді змінюється. Без цього колективна депресія, лють та роздратування остаточно затягнуть рану на тілі бюрократичної системи, яку ми успадкували від СРСР.

Колективні організації

Можливо це не дуже популярно, але я не вірю в чистий капіталізм, за рахунок якого можна все відразу змінити. Ми не та країна, яка здатна побудувати свій добробут завдяки декільких сотень технологічних піонерів ринку. Вибуху інновацій через десять років не буде. Але для того, щоб система почала змінюватись, мають почати рухатися найбільш широкі маси, яких називають «основою піраміди».

Це можливо завдяки європейських інструментів взаємодопомоги та взаємодії — кооперативів та профспілок. Якщо у вашій голові зараз щось промайнуло — терміново спробуйте позбутися від того, що ви знаєте про ці інструменти. Кооперативи та профспілки, які існують в Україні дуже віддалено нагадують ту функцію, які они покликані виконувати.

Такі колективні організації — це універсальній, точковий спосіб накопичення та перерозподілу коштів, соорганізації конструктивних дій по перекваліфікації, покупці спільної техніки, глобальних змін на локальній місцевості. Головна перевага таких організацій — це їх назалежність від держави, від бізнесу, від іноземних фондів та донорів і т.д., а також можливість самостійно визначати свій порядок денний.

Кооперативи з новим обличчя

Реформа ЖКГ та створення ОСББ для мене один з дзвіночків відродження колективних організацій шляхом створення нових розумінь та відходу від старих радянських ярликів. Нехай їм далеко до добре функціонуючих організацій з позитивним фінансовим балансом та переліок успішно реалізованих задач, але то, що люди почали збиратись та обговорювати проблеми — це вже зсув у мисленні.

Сьогодні вони обговорюють, як зібрати гроші на ремонт даху, завтра — на ремонт дороги, а післязавтра ніщо не заважає обговорити перспективи реформування свого району та перепланування міського простору.

Цей же механізм можна застосувати у правозахисній діяльності, коли ми говоримо про колективний захист бізнесу, захист прав найманих працівників (сьогодні цими правами користуються лише корумповані чиновники, які уходять на лікарняний, при загрозі справедливого звільнення). Цей же інструмент можна використовувати для соорганізації та взаємодопомоги між фермерами в областях.

Очевидно, що такий масштабний процес неможливо запустити зверху, хоча реформа ЖКГ показала, що деяка ініціатива зі сторони уряду та парламенту все ж таки потрібна. Але і тут без активної підтримки з боку різних громадських організацій по організації освітніх заходів та заохочення населення, її реалізація залишиться тільки на папері.

Глобальне пожвавлення економіки та пошук нових розумінь можливі при одночасному кластерному розвитку та активній участі колективних організацій.