Днями отримав відповідь. Моя петиція щодо запровадження тимчасових обмежень на масові релігійні заходи в контексті паломництва хасидів відхилена . Без жодних пояснень. Без аргументів. Просто «відхилена».
Я не політик. Не активіст. Я людина, яка професійно займається питаннями безпеки. І коли бачу очевидну загрозу життю тисяч людей — не можу мовчати.
Що я просив?
Не забороняти паломництво назавжди. Не обмежувати релігійні свободи. Я просив елементарного — визнати, що в умовах війни, коли щотижня посилюються обстріли, неможливо гарантувати безпеку 30+ тисяч людей в одному місці.
Я просив провести аудит готовності міста. Розробити план евакуації. Встановити розумні ліміти на кількість людей, яких місто реально може захистити.
Що отримав у відповідь?
Мовчання. Лист на пошту з одним реченням. Жодного обґрунтування. Жодної спроби діалогу.
Це означає одне з двох:
- Міська рада впевнена, що все під контролем (тоді чому не показати план забезпечення безпеки?)
- Міська рада не хоче брати на себе відповідальність за непопулярне рішення
Питання без відповідей
- Скільки людей можуть вмістити укриття Умані?
- Який план евакуації при ракетній тривозі?
- Хто координує дії тисяч людей, які не розуміють української?
- Звідки візьмуть додаткові сили поліції та медиків?
- Хто понесе відповідальність у разі трагедії?
На жодне з цих питань відповіді немає. Натомість — відхилена петиція.
Що це означає для безпеки?
Відмова від діалогу — це не вирішення проблеми. Це її ігнорування. Але ракети не зникнуть від того, що ми закриємо очі. Відсутність укриттів не компенсується вірою в краще.
Кожен тиждень бачимо нові трагедії. Обстріли ринків, вокзалів, лікарень. І ми свідомо створюємо ще одну потенційну мішень?
Особиста позиція
Я не проти релігії. Не проти хасидів. Не проти традицій. Я проти того, щоб через нездатність прийняти важке рішення загинули люди.
Уявіть: ракета влучає в натовп паломників. Сотні загиблих. Міжнародний скандал. Хто тоді скаже: «Ми не могли цього передбачити»? Всі могли. Всі знали. Просто не захотіли діяти.
Що далі?
Відхилення петиції не знімає відповідальності з тих, хто приймає рішення. Навпаки — тепер вони не зможуть сказати, що їх не попереджали.
Я продовжу бити на сполох. Звернуся до:
- Обласної військової адміністрації, центральної влади
- Ради національної безпеки і оборони
- Міжнародних організацій
- ЗМІ
Не тому, що хочу слави чи уваги. А тому, що не хочу потім дивитися в очі матерям загиблих і казати: «Я намагався, але мене не почули».
До колег-експертів
Закликаю всіх, хто розуміє реальність загрози, не мовчати. Пишіть, говоріть, попереджайте. Можливо, разом нас почують.
До влади
Ви можете ігнорувати петиції. Можете відхиляти без пояснень. Але ви не зможете ігнорувати наслідки своєї бездіяльності.
До громадськості
Це не абстрактне питання безпеки. Це питання життя конкретних людей — і паломників, і мешканців Умані. Не будьте байдужими.
Післямова
Сподівався на діалог. Отримав мовчання. Але не здамся. Бо ціна помилки — людські життя. А це занадто висока ціна за чиюсь політичну обережність.
Петицію відхилили. Проблему — ні. Вона залишається. І загострюється з кожним днем наближення вересня.
Умань, серпень 2025