Звільнення генерала Ігоря «Сумрака» Остапенка — це удар по боєздатності української розвідки і плювок в обличчя всім, хто 10 років воює з росією. Хтось вирішив, що може «пограти в шашки» з нашою обороноздатністю? Це не шашки, а російська рулетка з життями українських військових.
Остапенко — це не просто генерал. Це людина, яка створила агентурну мережу в тилу ворога з нуля у 2014 році. Це розробник ключових спецоперацій, які змінили хід війни. Це офіцер, чийого брата по-звірячому закатували кацапи, але який не зламався і продовжив воювати. І тепер хтось вирішив, що може його просто «попросити» з ГУР?
Це рішення — плювок в обличчя Кирилу Буданову. Як можна звільняти заступника без згоди керівника? Це підрив всієї системи управління розвідкою в воєнний час. Хтось вирішив, що краще за Буданова знає, хто потрібен ГУР? Нехай цей «хтось» сам їде на передову і керує спецопераціями.
Розвідка тримається на спадковості поколінь. «Сумрак» — це жива інституційна пам'ять ГУР. Викинути його — це як викинути мозок з голови. Хто тепер буде передавати досвід молодим офіцерам? Хто знає всі тонкощі агентурної роботи?
Це рішення — подарунок ФСБ. Вони мріяли позбутися Остапенка, а ми самі це зробили. Браво! Може одразу і Буданова звільнимо, щоб ворогу було легше?
Ця бюрократична практика «призначень повз голову керівника» вбиває державне управління. Але одна справа — цивільні відомства, інша — силові структури під час війни. Тут кожне необдумане рішення — це потенційно втрачені життя захисників.
Той, хто приймав це рішення, має негайно його скасувати і вибачитись перед Остапенком та Будановим. А краще — самому піти у відставку. Бо з такими «стратегами» у владі нам ворог не потрібен — самі себе знищимо.