Днями стрічки новинних сайтів почали рясніти заголовками: «Порошенко закликав опозиційні сили до об'єднання». І цитування інтерв'ю Петра Олексійовича Прямому.

«Час збирати каміння. Ми звертаємося до всіх демократичних сил щодо необхідності негайного процесу об'єднання перед цими викликами, які стоять перед нашою державою. Я переконаний, що це цілком можливо. Ми відкриті для будь-яких переговорів, до компромісів, які здатні будуть об'єднати демократичні сили та захистити Україну від того реваншу, куди тягнуть „ОПЗЖ“ та „слуги народу“ — прекрасна цитата слів п'ятого Президента.

Але якщо ви загуглите в пошуку „Порошенко об'єднання“, то легко побачите, що подібні заклики є регулярними. А що ж факти? А по факту ми маємо коаліцію Європейської Солідарності та Слуг Народу в Львівській облраді. То невже Порошенко не знає, що в „західному форпості“ його партія об'єдналася з тими, хто „тягне Україну до реваншу“? Був також і заклик до об'єднання перед місцевими виборами, щоб як мінімум уникнути взаємопоборення. Не склалося. А як не згадати парламентські вибори-2019, де значну частину мандатів Слуга Народу взяла лише тому, що на мажоритарних округах між собою змагалися ті, хто мав би стояти піч-о-пліч і єдиним фронтом?

Невже всі інші політичні партії в Україні настільки нерозумні, що не чують закликів лідера Європейської Солідарності? Або може проблема в іншому?

Давайте ще трохи послухаємо Петра Олексійовича і його інтерв'ю. Наприклад, той фрагмент, де він стверджує, що „Євросолідарність“ стала єдиною загальнонаціональною проукраїнської опозиційною силою». Спонукає до об'єднання, коли інші політики чують таке? Тим більше що мова у лідера ЄС не йде про об'єднання на якомусь незалежному майданчику чи на рівних умовах, він постійно пропонує об'єднуватися на його умовах, бо в нього найбільший рейтинг та багато ресурсів. Але час йде, ніхто на його умови не пристає, а рейтинги ОПЗЖ зростають і за деякими опитуваннями вони вже в лідерах.

Мені здається, що Петро Порошенко прекрасно розуміє, що відбувається і які наслідки його заяв і дій. Він прекрасно розуміє, що має стелю можливостей, яка обумовлена його антирейтингом і що вище за неї він стрибнути не може. Але йому це і не потрібно. Його влаштовує, щоб «Євросолідарність» стала єдиною загальнонаціональною проукраїнської опозиційною силою". Його мета — настільки "випалити напалмом" позиційну нішу, щоб там не лишилося нікого, окрім ЄС. А з владою він вочевидь розраховує домовитися.

Петро Порошенко — не боєць і не політик, він в першу чергу комерсант і вміє прораховувати ризики та домовлятися. Йому не потрібно зараз ставити все на карту і дійсно зупиняти реванш. ВІн не відчуває для себе загрози ані від Зеленського, ані від Медведчука. Бо перший полякав і вочевидь домовився, а з другим в нього були нормальні відносини під час власного президентства і він вочевидь розраховує, що у випадку приходу до влади ОПЗЖ особисто Петро Порошенко ніяк не постраждає. Був же він міністром за Януковича після участі в Помаранчевому Майдані та високій посаді за часів Ющенка...

Тому говорячи про необхідність об'єднання опозиційних до Зеленського сил, Петро Порошенко говорить з порожнечею. В якій знаходиться він сам і яку він власноруч створив. І яка дуже руйнівна для майбутнього України.