Попри значне оновлення керівного складу, ми насправді не побачили кар'єрного зростання для бойових командирів. Нагору пішли переважно кадри «ООС» або командири, які були на високих посадах до початку повномасштабного вторгнення. Незважаючи на деякі виключення, змін немає. А підвищення Юрія Содоля викликало критику не тільки Мар'яни Безуглої, але й волонтерів, які працюють з бойовими підрозділами, а отже — мають можливість почути думку бійців і не боятися, що їх кинуть на м'ясний штурм.

Також досить дивною є ситуація з ДУК Правий Сектор. Незважаючи на те, як їх підрозділ показав себе в конкретній військовій операції, розділити злагоджену бригаду вмотивованих добровольців на сотні окремих груп та розкидати по всьому фронту — це дуже дивне рішення! Наврядчи в Україні так багато бійців, які мають мотивацію рівня правосеків.

Здача Авдіївки та подальше просування ворога на цьому напрямку, фактична втрата Роботиного і просування ворога там, Харківський наступ росії — все це вже за командування Сирського. І хоча Авдіївку можна віднести до періоду, коли в Україні не було американської допомоги (хоча там не зброя вирішила, а грамотна, на жаль, операція ворога), то Запоріжжя і особливо Харків — це пряма відповідальність Сирського. При цьому варто відзначити не зовсім помітні деталі.

Наприклад, в Роботиному ніхто навіть і не думав підготуватися до оборонної операції. Пристріляти позиції та координати, щоб накривати точним вогнем цілком очевидні напрямки наступу ворога. Не готові були і позиції стримування, про більш ешелоновану оборону взагалі не йшлося.

На півночі — ми всі бачили звалені до купи «зуби дракона», наприклад. Які з'явилися через те, що не було кому їх встановити. Бо ніхто не подумав про бронювання робітників на ці роботи, а також — альтернативні методи, з залученням військових. В підсумку була частина позицій, облаштованих як треба — яку і показали Президенту та міжнародним партнерам, але ворог, зрозуміло, пішов не в лоб на них, а між ними — в ділянки, де фортифікації були на папері. І яка тут претензія до цивільної влади, яка виділила кошти? Провина — виключно військових, які як мінімум не контролювали процес.

Також варто відзначити і хаотичне залучення різних підрозділів, спроба повісити відповідальність фактично на простих солдат (відома кримінальна справа) та порятунок ситуації силами ССО та спецназу ГУР, які взагалі-то мають інші функції та завдання.

В принципі, можна було починати з цього. Бо саме Сирський очолював Сухопутні війська, яким підпорядковуються ТЦК і СП. А зараз цим питанням опікується його креатура на цій посаді. І попри зміни в законодавстві, які були узгоджені саме з Головкомом, ми не бачимо жодного покращення. Навпаки, прірва зростає і те, що немає ані підсилення війська, ані зменшення напруги в суспільстві — пряма відповідальність Головкома! Просте питання: якщо ТЦК зараз не здатні прийняти всіх бажаючих оновити данні, а додаток Резерв+ — не є цьому заміною, як і візит в ЦНАП — то для чого було створювати натовпи з броньованих та непридатних? Чому не прийняти спочатку тих, хто піде на фронт, в добровільному порядку, без сумновідомих бусиків? Відповідь одна: відсутність стратегічного планування.

Про це не дуже хотілося писати, проте останній удар по паромній переправі дорогущими та дефіцитними американськими ракетами — це плювок в обличчя всім тим, хто вимолював цю допомогу. Американські друзі — не ідіоти, і в період виборів вони будуть відслідковувати ефективність використання допомоги. Казки про знищення стратегічного парому в умовах функціонування як сухопутного коридору, так і «кримського мосту» — це насмішка над здоровим глуздом. І дозволяє припустити, що і решта номенклатури можуть вистріляти по дивним, м'яко кажучи, цілям. І це або погане планування, або погане виконання. Зрештою, чому цим не займається ГУР або СБУ, у яких БПЛА чудово знищують значно більш захищені цілі. І значно більш стратегічні.