Останнім часом ми спостерігаємо цікаву тенденцію — інформаційна кампанія, спрямована на зниження довіри до Кирила Буданова та ГУР, хоч і збавила обертів, але не припинилася повністю. Як людина, яка має широке коло контактів у військових та політичних колах, можу поділитися деякими інсайдами щодо цієї ситуації.

Перш за все, варто відзначити, що організатори цієї кампанії зрозуміли — швидко досягти бажаного результату їм не вдасться. І це не дивно, адже рейтинг довіри до Буданова базується не на піар-акціях, а на конкретних справах та успіхах ГУР. Саме тому ми бачимо спроби обмежити доступ Буданова до ЗМІ та знизити його публічність.

Важливо розуміти, що ця кампанія не ініційована Президентом. За моєю інформацією, між Зеленським та Будановим зберігається нормальний діловий контакт. Бенефіціаром можливого звільнення Буданова є так звана «група Єрмака», до якої входять голова Офісу президента, заступник голови СБУ Олександр Поклад, бізнесмен Максим Кріппа та ряд депутатів Верховної Ради, пов'язаних з ОП.

Цікаво, що оперативне керівництво кампанією здійснюється російською розвідкою. Яким саме чином — це питання, яке мало б з'ясувати відповідне слідство. Але факт залишається фактом — ворог активно втручається у наші внутрішні справи, намагаючись усунути одного з найефективніших керівників силових структур.

«Група Єрмака» планувала використати свій вплив на Верховного головнокомандувача, щоб звільнити Кирила Буданова з посади або під час візиту Президента до США, або одразу після. Аргументація була проста — «надмірна» медійність Буданова та його нібито високий «президентський рейтинг». При цьому сам Буданов ніколи не заявляв про свої політичні амбіції.

У ЗМІ активно просувались маніпулятивні соціологічні дослідження, де фіксувався високий рейтинг неіснуючої «партії Буданова». Але варто чітко розуміти — Буданов не має партії, не збирає політичну команду і не планує жодної політичної діяльності, принаймні до закінчення війни.

Проте «проштовхнути» рішення про звільнення не вдалося через негативний розголос. Численні телевізійні «експерти» не змогли переконати українців, що звільнення одного з найуспішніших воєначальників цієї війни піде на користь.

На організацію інформаційної кампанії проти Кирила Буданова було витрачено величезні зусилля та колосальний адміністративний ресурс. Але спроба виявилась невдалою через різко негативне ставлення суспільства та багатьох впливових військових. Організатори акції вирішили тимчасово відступити.

Важливу роль зіграла і позиція наших міжнародних партнерів. Вони без розуміння поставились до подібних кадрових ротацій під час однієї з найважчих фаз війни. Американські партнери дали чітко зрозуміти, що необдумані кадрові рішення не знайдуть підтримки з їхнього боку та значно ускладнять діалог між військовими відомствами США та України.

Але це був лише перший раунд. За моєю інформацією, угруповання на чолі з Андрієм Єрмаком має плани продовжити кампанію і домагатись відставки Кирила Буданова. Другий раунд імовірно буде проведено «під ялинку» — наприкінці поточного року. Наразі важко спрогнозувати, чим саме він закінчиться.

Головна причина бажання усунути Кирила Буданова — боротьба за канали інформації, яку отримує Президент. На сьогодні практично всі вони повністю монополізовані «угрупованням Єрмака». Єдина альтернатива — Кирило Буданов і ГУР.

Це призводить до того, що до Верховного головнокомандувача доноситься викривлена інформація, що спричиняє неправильну оцінку поточної ситуації на фронті. Відтак, це веде до помилкових чи запізнілих рішень.

Відбувається «фільтрація» інформації. Негативні новини подаються або у видозміненому вигляді, або з великою затримкою — від кількох днів до кількох тижнів. Доповідь про втрату деяких населених пунктів критично запізнюється. З цієї причини Верховний головнокомандувач та Міністр оборони не можуть вибудувати оперативне реагування на ту чи іншу ситуацію.

На жаль, радянський тип окозамилювання став нормою. Наприклад, Курська операція подається як величезний успіх. Однак її проведення так і не призвело до зменшення тиску з боку росіян на найбільш проблемних ділянках фронту. Десятитисячне угруповання навчених, екіпірованих військових з найкращою технікою не допомогли утримати позиції у Вугледарі.

Ситуація складна, але не безнадійна. Головне — зберігати холодну голову та критичне мислення. Не піддаватися на маніпуляції та інформаційні провокації. І пам'ятати, що наша єдність — головна зброя проти ворога, як зовнішнього, так і внутрішнього.