Хто розпочав переслідування майданівців, волонтерів та ветеранів?

Кажете, зараз ветеранів та активістів переслідують? Так і є. Інша річ, що команда Зеленського нічого нового в цьому сенсі не запровадила. Переслідування проукраїнських активістів розпочались одразу по закінченні Майдану. «Переможці» активно зачищали патріотичне поле від конкурентів. На черзі були – волонтери, військові та добровольці.

Петро Порошенко завжди дуже нервово сприймав конкурентів. А ставши президентом відточив свою неприязнь до галактичних масштабів. Вважаючи перепонами на своєму шляху всіх, в кому люди бачили захисників та визволителів.

Пам'ятаю, як на початку нинішнього року мої друзі, як то кажуть, «обірвали мені телефон». Новина і справді була вкрай «специфічною» – тогочасна очільниця ДБР, Ірина Венедіктова, заявила що Україна має скасувати закон про недопущення переслідування учасників Майдану 2014 року.

Звісно, Венедіктова не могла самотужки зрушити цю глибу з місця. Але їй на допомогу були кинуто «важку кавалерію» у вигляді любовного союзу фракцій ОПЗЖ та «Слуги народу». 2 червня 50 депутатів звернулись із цього питання в Конституційний суд. Враховуючи останні скандальні рішення конституційників, очікувати можна буквально будь-якого рішення.

Білий, Лісник та інші

З вчорашніми майданівцями було інакше. Першим дзвіночком стало вбивство Сашка Білого. Після його вбивства аваківські посіпаки багато розповідали про неоднозначність постаті Сашка. Але чи можна їм вірити? Найвірогіднішою причиною вбивства можна назвати те, що Сашко активно заважав новій владі перебирати на себе кримінальні схеми заробітку, що залишилися у спадок від попередників (зокрема – видобуток бурштину). Плюс жорстко вимагав справедливості. Не завжди законними методами. Згадайте лишень відео, де він тягає за краватку малолітнього прокурорчика через те, що той за хабар закрив справу про вбивство. Хабарництво цього покидька з часом таки стало причиною кримінальної справи. А от протизаконна діяльність Сашка так і не доведена. Навіщо? Немає людини – немає проблеми.

За відпрацьованою схемою за рік було вбито Олега Мужчиля (Лісник). Олег – один з командирів розвідки «Правого сектора». Очолював кілька диверсійних груп, які діяли в тилу ворога та навіть на території Росії (Ростовська область). Затято критикував нову владу за безхребетність та корупційність.

Лісника вбили в квартирі, де він знаходився з дружиною та шестирічною дитиною. Вбито також гостя Лісника – героя війни, нагородженого медаллю «За оборону рідної держави». Після вбивства ававківські підлеглі традиційно облили брудом бійця та назвали його терористом. Чи вірити – справа ваша.

Дурневі – радість

Найгірше те, що прогнила корупційна лівоохоронна та судова системи цілком припали до смаку Порошенко і компанії. Прокурори та судді, які одразу після Майдану від переляку намагались зберігати хоч видимість правосуддя, зрозуміли що боятися нема чого і продовжили роботу за звичними корупційними стандартами.

Беркут… А що Беркут? В червні 2014 співробітники недореформованої міліції в формі начебто розформованого Беркута зупинили на блокпості поблизу Куп'янська кілька машин з добровольцями і волонтерами. Людей били, принижували, погрожували, обікрали. Тим, у кого в телефонах знайшли фотографії з Майдану, довелось особливо тяжко.

Разом з тим, набирала силу лавина кримінальних справ проти ветеранів війни, волонтерів, активістів та вчорашніх майданівців. Дрібка яких таки була виправданою. Основна ж частина, як то кажуть – лютий треш!

12 жовтня 2015-го прийшли обшуки в оселях екс-віце-прем'єр-міністра України, заступника Голови ВО Свобода Олександра Сича, народного депутата України VII скликання, колишнього голови Львівської обласної ради Олега Панькевича, народного депутата України VII скликання Ігоря Янківа.

Причина… Розслідування справи щодо подій 20 лютого 2014-го на Майдані! Нагадаю, що бійці Беркута при цьому так і залишилися непокараними.

В цьому сенсі, також показова історія вінницького активіста Юрія Павленка (Хорт). 6 грудня 2014-го він під час протестів під вінницькою обладміністрацією він привселюдно розірвав портрет Порошенка. Хорта звинуватили в антидержавній діяльності та тероризмі. Прокуратура вимагала 7 років ув'язнення. Суд вирішив, що Юрій «начудив» на 4,5 роки. Потім це рішення було оскаржено та скасовано в апеляційній інстанції. Вплинули на таке рішення широкий суспільний резонанс та позиція деяких іноземних дипломатів.

Відома історія одеського активіста Сергія Стерненка, який боровся з незаконними забудовами в рідному місті та зривав концерти проросійських «зірок».

На акціях на його підтримку вперше з'явився салоган «АВК-ПНХ». Звісно, йому не вибачити подібного. На Сергія було вчинено три замахи. Під час останнього він отримав серйозні поранення. Але, захищаючись, і сам наніс смертельні поранення одному з нападників. Результат – система не має претензій до нападників. Сергія ж намагаються запроторити за ґрати за захист власного життя.

Про вбивство Катерини Гандзюк треба згадувати? Активістку облили кислотою. Вона померла в лікарні. Замах намагались списати на підставну людину. З часом стало відомо, що замовники вбивства – місцеві соратники Порошенка. Звісно, що до них не було застосовано жодних санкцій.

Ветерани, добровольці, волонтери

Кримінальні справи щодо наших ветеранів – питання особливо болюче. Певна частина з них має під собою реальне підґрунтя. Втім, більшість таки абсолютно безпідставні.

Приклади – на поверхні. У групи колишніх бійців Айдару проблема лише одна – конфлікт з колишнім командиром Сергієм Мельничуком. Останній, користуючись високими знайомствами та впливом на систему, прибирав опонентів за допомогою української лівоохоронної системи.

Це стосується, наприклад, Андрія Штефана – керівника розвідки Айдару в 2014 році. Андрій виступив з різко критикою командира за торгівлю з окупованими територіями (в тому числі зброєю) та іншими військовими злочинами. Справи Мельничука ніхто не розслідував. Штефана віддали під суд.

Юрій Гуков – колишній журналіст, який організовував протидію російським бойовикам в Алчевську. Пізніше – доброволець Айдару. За критику Мельничука, опинився бранцем у підвалі… Мельничука!

Пізніше, на нього традиційно відкрили кримінальну справу та закрили в СІЗО. Судила Юрія відома Оксана Царевич. Хто не чув про неї – загугліть. Нагадаю ще раз – до Мельничука ні в кого претензій немає. Незважаючи на безліч свідків його злочинів.

Основна ж кількість обвинувачень ветеранів базується на застосуванні законів мирного часу під час війни. Вбивав сепаратистів – злочинець, який вбиває громадян України. Брав в полон – викрадав людей. Використовував будинки і підвали як прилисток від обстрілів – мародер. Воював у Правому секторі – терорист і член незаконного збройного формування. Питання про те, що добровольці зіграли величезну роль в зупинці просування російських військ – несуттєве. Волонтер? Крадій! Тим більше, що великий керманич Порошенко чітко визначив: «Ми б перемогли і без волонтерів». Як на мене, от за такі слова справді треба судити і саджати.

Ціна помилки

Цей перелік можна продовжувати нескінчено. Але то буде волання помираючого в пустелі. Безглузде і приречене.

Порошенко не хотів змінювати систему чи зменшувати вплив олігархів. Бо сам – олігарх! І відмовлятися від цього статусу не бачить сенсу.

Йому звично і комфортно в оточенні медведчуків, новинських, ахмєтових та фуксів. Принаймні, претензій до них точно не виникало.

Старі та перевірені судді з прокурорами створюють «теплу ванну» і відчуття захищеності. І впевненість, що так буде завжди. Інша річ, що такі кадри не бувають вірними конкретній людині – тільки системі. А тому, охоче підтримують нових хазяїв. Що, власне, і відбувається зараз.

Керманич, який змінив Порошенка на посаді, не став рятівником. Навіть більше – він недосвідченіший за попередника. І це проблема. Але повертати Порошенка на трон тільки тому, що Зеленський виявився ще гіршим – дурниця.

Україна все ще чекає на свого лідера.