І якщо оце «жити за законами шаріату» викликає у вас справжній жах — не жахайтеся вже так: ми саме за ними й живемо.

Там, якщо ви когось навіть вбили — завжди є можливість відкупитися від родини жертви: верблюдами, скарбами, грошима... Щоправда, там це офіційно, а у нас це кокетковидно ховають. Нам якось трохи соромно.

Але будьте певні: якщо завтра вас своїм Мерсом на смерть зіб'є якийсь черговий черновецький чи омельченко — ніхто не буде кидати бідолаху до в'язниці. Вашим скорботним родичам просто запропонують суму, від якої вони не зможуть відмовитися: вас вже все одно не повернути, а тут такі перспективи. Квартира на Оболоні. Двокімнатна.

Чи скільки ви там коштуєте. Хтось і на гостинку на Райдужному не потягне.

У нас такий бюджетний Ігільчик. Вже ціле покоління виросло за законами нашого рідного шаріату — всі звикли. А що такого, й справді? Встановили б уже якісь офіційні розцінки, як за Мономаха, ще й податок в бюджет би платили, збір в Пенсійний фонд... І державі копієчка, і всі задоволені. Навіть жертва. Сидить собі на хмарці й каже:

- Ти ба... Ауді дали. Може й не новий, так тіптронік все ж таки. Того шо я не був барахлом, між іншим.

А ви кажете.