Все те, що нині відбувається в Україні скоро сягне таких масштабів, що 90-ті роки здадуться нам раєм. Якщо, звісно нічого не змінити… і нікого. Зрозуміло, що роль Кремля в дестабілізації ситуації в Україні вона дуже висока. Хоча досі не закриті кордони. Досі немає візового режиму з країною-агресором. Нема елементарних речей, які запроваджує воююча країна. Але це не все.

Українська влада дивиться крізь пальці на багато речей, які своїм походженням до Москви не мають жодного відношення.

Окрім терактів та політичних убивств ми маємо й інші проблеми. Напади на бізнес та виборчі дільниці під час виборів. Останнім часом навіть військові частини виявилися вразливими. І в суспільства виникає логічне питання до того, чим займаються силовики. Де українська контррозвідка. Чим зайняте СБУ. Де політична воля для системної протидії криміналу на всіх рівнях та обмеженню впливу Кремля на внутрішню ситуацію в країні. Де реформована суперполіція, розрекламована Аваковим. Очільник МВС взагалі вже давно мав піти у відставку, а не займатися фарисейством у соціальних мережах.

Відповідей від цієї влади ми навряд чи дочекаємося.