Мабуть немає такої людини в Україні, яка ніколи не чула пісні Вєрки Сєрдючки. Простакуваті пісеньки з музикою в стилі «гоп-ца-ца», текстами на суржику швидко захопили український ринок. Через деякий час, росіяни, які звикли бачити від України лише подібну «шароварщину» теж почали шаленіти від цієї недомузики.
Образ дурної хохлушки прекрасно лягав в їх розуміння громадян/ок цієї країни. Такі собі «смєшниє хахли», які недолугими танцями розважають русскую вєлікую нацию. На превеликий жаль, цей принизливий образ «тупих але водночас хитрих украінцев» міцно вкоренився не тільки в психіку звичайного росіянина, а й більшості наших співгромадян.
Андрій Данилко в образі «Вєрки Сердючки» вигідно капіталізував знущальні міфи радянської пропаганди відносно українців. Він експлуатував його де тільки міг. До речі, українці тоді не надто протестували проти подібного власного позиціонування. Навпаки, жодне свято в державі чи в сімейному колі не обходилося без пісень та танців під Сердючку.
Але з часом, це все набридло як українцям так і росіянам. Зрозуміло, що такий гидкий продукт як Вєрка Сердючка ніхто не може довго терпіти. Їй на зміну прийшли сучасніші виконавці. І як виявилося, проект треба закривати – попит різко впав. Росіяни, які так любили оцей образ «потєшної хохлушки» раптом викинули її зі свого ринку. Формальною причиною стало виконання пісні «Лаша Тумбай», що «вєлікоросам» нагадало «Раша гудбай». Зовсім не важливо, що їм почулося, просто в один момент Вєрку Сердючку не захотіли ані бачити, ані чути і по-царськи вказали на двері, пхнувши ногою під сраку.
І незважаючи на підлабузницькі виправдання Данилка, йому так і не дозволили «косити бабло» в Росії. Він спробував підзаробити в Україні – але ж не той масштаб. Через це співак/співачка впав у глибоку депресію, а його українофобський проект «Вєрка Сердючка» закрився наче його ніколи й не було. Так, інколи він ще веселив нових українців на корпоративах, але повні зали вже не збирав. Його дурнуваті пісеньки вже всі переросли.
І от сьогодні, я бачу, що Інтернет палає від ненависті до Данилка, що він заспівав перед дружинами Дмитра Медвєдєва та Ігоря Крутого. Чесно кажучи, для мене це навпаки класний показник, що українці виросли як нація і такий дешевий продажний клоун як Данилко нам не потрібен. Це означає, що Україна здорово виросла, адже не сприймає такий непотріб.
А те, що він виступив перед росіянами — так тут же нічого нового. По-перше, росіянам вперто хочеться бачити українців такими як Вєрка Сердючка – смішними, дурнуватими, простацькими, а не героїчними людьми, які дали їм жорстку відсіч та все далі від них віддаляються. По-друге, ми вкотре переконуємося, що легкі гроші становлять більшу цінність для таких артистів як Данилко. Вони ніколи не любили і не цінували країну, яка їх виростила, дала освіту та можливість заробити.
І ми повинні зробити все можливе, щоб такі як Данилко, Лорак, Дорн, Потапи/Насті та інші залишалися в Росії. Адже нам таке музичне сміття не потрібне.