Після ейфорійного святкування Дня Незалежності потрібно знову повертатися до жорсткої реальності. Нації, яка буквально недавно народилася, конче необхідні потужні смислові стовпи, що міцно утримуватимуть її в часи геополітичних буревіїв та дозволять формувати відповідальних громадян, що передаватимуть сенси своїм нащадкам.

Безперечно, для людей астрономічною точкою відліку вважається Новий рік. Для країн таким можна назвати День Незалежності. В цей день прийнято згадувати досягнення з помітною посмішкою на обличчі, залишати далеко в пам'яті невдачі та піднімати погляд в небо, з надією загадуючи нові ідеї. Приблизно такі самі етапи можна віднести й до життя країни. Лише з поправкою на масштаб.

Впевнений, що кожному хто читає ці рядки є що сказати відносно майбутнього України. В залежності від життєвого досвіду та роду заняття ці мозкові напруження можуть бути абсолютними різними. Але говорячи про те якою ж ми бачимо цю країну, ми часто скромно забуваємо про власну роль в цьому процесі.

При визначенні декількох основних проблем, я б хотів звернути увагу на аспекти, які визначають у великій мірі наше сьогодення. Приклад стосуватиметься однієї з найчутливіших сфер — здоров'я.

Не хочеться бути Капітаном Очевидністю якщо скажу, що інколи всім доводиться відвідувати лікарів з не дуже приємних оказій. Одного разу, після консультації в лікаря у відомій київській лікарні мені було призначено зробити декілька уточнюючих аналізів. Все, що мені залишалося повідомити медичній сестрі номер бланку та прийти в назначений день для виконання процедури.

Так і зробив. Того дня я не звернув особливої уваги, що гарно вбрана молода медична сестра, якось нервово метушилася біля комп'ютера, промовляючи до себе якусь абракадабру.

Вказаного дня я підійшов до неї. Вона дала мені список необхідних аналізів та кабінетів, де їх відбирають. Перший же лаборант взяв листок, поглянув та почав здивовано крутити його в руках. Він запитав, чи дійсно мені призначили ці всі аналізи, я відповів ствердно. Величезне здивування на його обличчі було очевидним. Він помітно нервував, повторюючи «Нє, ну… нісетніця». Потім таки вирішив зателефонувати лікарю. Вони говорили між собою на підвищених тонах.

Коротше кажучи, ескулап, який виписував направлення, стверджував що це повинні були бути зовсім інші аналізи.

Мені пощастило, що лаборант звернув увагу на виписані аналізи, які стосувалися різних захворювань. Були взаємні звинувачення в некомпетентності. В лікарні провели внутрішнє розслідування. Виявилося, що медична сестра, яка виписувала направлення на аналізи не володіла елементарними комп'ютерними навичками, тому таблиці даних в неї інколи змішувалися.

Як згодом розповідав лікар, їм довелося наново призначати аналізи багатьом пацієнтам. Ця медична сестра навчалася в престижному столичному медичному коледжі, володіє нібито непоганим рівнем англійської, проходила додаткові комп'ютерні курси, має декілька рекомендацій. Лікар повідомив, що їм довелося звільнити не тільки її, а й когось з відділу кадрів. Адже виявилося, що їй банально продали робоче місце. Коли її питали чому маючи численні документальні підтвердження своєї кваліфікації, вона нічого насправді не вміє, то дівчина розповіла, що у в коледжі справно платила за гарні оцінки, на курсах англійської мови та комп'ютерної грамотності буквально протирала штани, адже там ніхто не переймався якістю отриманих знань – головне щоб був диплом, за рекомендації від районних лікарень та практику, якої насправді не було, домовився батько.

Тобто корупція на всіх рівнях могла призвести до катастрофічних результатів. На цьому прикладі я хочу показати, що корупція та її супутник — тотальний непрофесіоналізм вбивають цю країну швидше ніж будь-який зовнішній агресор. Можна тільки уявити скільки реально некваліфікованих лікарів, медичних сестер працюють...

І це стосується всього куди не кинь оком. Ті ж самі проблеми маємо в освіті, про що свідчать результати цьогорічного ЗНО, при будівництві доріг, а скільки смертельних ДТП сталося через продаж водійських посвідчень, серед чиновників, поліції, прокурорів, судів…І список величезний.

Тож коли ми говоримо про економічний поступ України, вивчаємо моделі для ривка (чи то німецька чи то японська) то для початку треба навчити людей простому професійному виконані своїх обов'язків. Тільки тоді коли кожен робитиме свою роботу на 100% , це дасть величезний кумулятивний економічний ефект.

Всього- навсього працювати якісно. І все. Ось і розгадка економічного чуда.