Огляд варто розпочати зі статті Торстена Краеуля «Кипляче заціпеніння». Демократи здобули більшість в Палаті Представників, але це не остаточна перемога. Але вони не забудуть про відсторонення Трампа від влади. Навпаки ця ідея буде ширитися розділеною країною. Що ще міг сказати нинішній президент відносно результатів виборів, кого він призначить винним? Звичайно ж брехливу пресу. Що сказали демократи? Зрозуміло, що вони акцентують увагу на «перемозі». Але ні те ні інше твердження навіть не наближається до правди. Багато надій політиків було зруйновано на цих виборах. Але також правда полягає в тому, що Америка повертається в стан невизначеності. Країні конче необхідно вирішувати складні питання, в тому числі, таке дуже наболіле як мігранти. Часткова ж перемога демократів також має зворотній бік медалі. Багато людей знову беземоційно зітхають «а, демократи знову при владі». Противники Трампа не приховують свого роздратування результатами виборів, вони очікували, що їх здобутки будуть вагоміші. Хоча, нині в них значно більше важелів впливати на політику американського очільника. Їх стан яскраво вже демонструють суперечки відносно позбавлення Трампа влади через процедуру імпічменту. І це саме те, що потрібно йому. Але це дуже небезпечно для країни. Цей президент може далі робити, те, що в нього виходить найкраще – ображати своїх супротивників через соціальні медіа. Тут же варто зазначити, що зовнішньополітичні акценти не розставлені і таке враження, що так і буде далі. Але для такої країни це може дорівнювати катастрофі. США не можуть довго перебувати у підвішеному стані — між «лівими» та «правими». Зараз як ніколи потрібен чіткий вектор. Скоріш за все, політичні гравці будуть далі радикалізувати ситуацію. Це вигідно обом партіям. Як казав Авраам Лінкольн «розділений будинок довго не простоїть». Але якщо в його часи, мова йшла про рабство, то зараз про політичні розбіжності, які дедалі більше посилюються. Ясно одне, що комусь таки доведеться зшивати цю країну. І це буде надзвичайно важким завданням.
Штефані Больцен безапеляційно стверджує, що «Холодна війна не припинялася ані на мить». «Московські агенти серед нас» — ці слова належать журналісту Марку Урбану, який останній зустрічався з Скрипалем до нападу. Велика Британія звинувачує росіян у здійсненні цієї атаки. В часи Big Data та тисяч камер на вулицях марно було сподіватися, що нападників не знайдуть. Чому російська спецслужба ГРУ знаючи це все наважилася на замах залишається загадкою. Журналіст пригадує свою зустріч. Особливо як його співбесідник висловлював певні побоювання за своє життя. Адже зрозуміло, що він добре пам'ятав, що сталося з Алєксандром Літвінєнко. До слова, ці дві кейси мають одну спільну рису – вбивці залишають чіткі сліди власного злодіяння. Марк Урбан стверджує, що «коли хтось використовує такі засоби як „Новічок“ то тим самим чітко вказує чиїх рук це справа». Для чого Москві було демонструвати власну причетність? Пиха, мабуть. Історія Скрипаля почалася набагато раніше ніж про це думають. Це власне не історія, а конфлікт. Він не закінчився з падінням Берлінської стіни. Це була взаємна недовіра. Але цього разу Путін перейшов «червону лінію». Захід, поки що, не завдав зворотного удару. Ну принаймні тими способами та методами, на які так сподівався російський президент. Але він нетерпляче його чекає. До речі, якщо вже говорити про того ж таки Скрипаля, то він не приховує своїх путінофільських поглядів. Він переконаний у правильності дій російського очільника відносно агресії проти України. Це, на його думку, є цілком виправданим. Хоча, як справедливо зазначив Марк Урбан, батько Скрипаля сам за походженням українець, але його схоже, це зовсім не обходить. І навряд чи в таких поглядах можна звинувачувати лише російське телебачення.
Уте Мюллер переконує, що «Іспанія відходить від доброзичливої політики відносно біженців». Іспанія – це головні ворота, через які нелегали потрапляють до Європи. Але сама країна слугує лише як місце прибуття, бо вони потім рухаються далі. Як правило, це люди без будь-яких документів. Вони знищують його спеціально, щоб потім їх не могли депортувати на батьківщину. Урядові установи не можуть їх утримувати більше ніж на 60 днів в таборах. Після закінчення цього строку вони повинні відпустити їх. Особливо вражаючим є те, що більша частина серед них, це молоді люди, які не потребують дбайливого ставлення та захисту. Соціалістичний уряд часто критикують за таке поблажливе ставлення. Тому йому довелося вносити дієві корективи до власної програми дій. Марокканці без грошей нічого робити не будуть. Ясно, що гроші під це були знайдені. Програма полягає в тому, що перенести відповідальність за біженців на країни, з яких вони походять. Це набагато простіше і менш затратно. Також було вирішено, що тих кого спіймали в морі іспанські прикордонники відразу завертаються в Марокко. Рано чи пізно, ці процеси повинні були початися. В цей же час більшість правозахисних організацій вважають таку практику незаконною. Вони прикриваються тим, що згідно опитувань іспанці не вважають біженців великою проблемою. Було б дивно, якби думали по-іншому. Дійсно, проблема нелегальної міграції не стоїть так гостро як корупція та безробіття. Навіть, каталонська криза більше їх турбує. Але схоже іспанський уряд активно взявся вирішувати саме проблему біженців. Можливо через те, що це набагато простіше та не зачіпає власних інтересів.
Бартож Вєлінскі з сумом констатує, що «Польща прогавила історичний момент». Польща зробила дуже багато за останні 25 років, щоб увійти до Європи. Але вона сильно застрягла у своєму минулому. Уряду набагато важливіше «блажене» вчора ніж майбутнє.Так вийшло, що не багато громадян знайдуть привід пишатися країною, яка пройшла шлях від "failed state" до одного з найважливіших членів ЄС. Все, що їм пропонується це повернення до історії. Згідно до розуміння ПіС, поляки виступають, виключно у ролі невинної жертви, яку всі переслідували, в той час як вона завжди дотримувалися традиційних цінностей. Ті ж хто виступають проти такої стилізації, відразу називаються зрадниками та ворогами. Більше того, правляча партія намагається зменшити роль в польській новітній історії таких особистостей як Лєх Валєнса, Броніслав Геремек чи Владислав Бартошевскі. Вони вишукують їхні нібито антипольські виступи. Ніхто не може критикувати нинішній уряд, адже потім цю людину цькують. Це ж стосується і високопоставлених державних діячів і з інших країн. Все виходить так, що країну з усіх боків оточують вороги. Дійшло вже до повного абсурду, коли один з міністрів уряду сказав, що «вегетаріанство – це суто європейська хвороба». І чомусь вони вважають, що європейські уряди, зважаючи на трагічну історію польського народу, повинні давати їм гроші. Але коли від них починають вимагати якоїсь відповідальності та виконання зобов'язань, то уряд не хоче нічого чути. Польща, після чотирьох років війни в Україні, починає розхитувати ЄС, говорячи, що це досить уявна спільнота. В цій країні дискусії про історію, національну гордість та гідність замінили розмови про майбутнє та складні виклики. Уряд ігнорує все більшу ізоляцію країни. І потрібно сказати, що ніхто з притомних політиків вже не чекає, що до польських колег повернеться глузд. Четверть століття поляки тяжко працювали для того, щоб зайняти своє місце в Європі. Але нині цей шанс втрачений.
Флоріан Гем та Інга Міхлер описують «жорстку конкуренцію за розумні машини». Штучний Інтелект (ШІ) змінить світ назавжди. В гонці за його використання США та Європа можуть пропустити дошкульного удару. Так як вони сконцентрувалися на неправильних пріоритетах. Китай залишить позаду підприємства з США та Європи відного цього питання. Це стало очевидним в результаті жвавих дискусій з приводу ШІ на зустрічі, організованій виданням Die Welt. ШІ- це чергова технічна революція, яка призведе до очевидних змін. Зрозуміло, що використання запрограмованих алгоритмів має як позитивні так і негативні наслідки. Але китайські програмісти наступають на п'яти американським. І вже скоро таким технічним гігантам як Amazon та Google доведеться несолодко від жорсткої конкуренції. Голова PwC взагалі вважає, що Пекін виграє найбільше від застосування ШІ. Піднебесна має кращі умови для розвитку. Вже нині можна говорити, що китайський пошуковик Baidu впевнено тіснить своїх конкурентів. Треба підкреслити, що індустріальні нації краще знаходять застосування вже готовим ІТ-продуктам, тоді як Китай переважає саме на процесі придумування ідей. Європейці стурбовано дивляться в майбутнє, адже надзвичайно важко конкурувати з США та Китаєм. Але це більш ніж реально. Шанси виграти місце під Сонцем значні. Також дослідники звертають увагу на те, що політикам пора зрозуміти, що дедалі більше використання ШІ призведе до різких змін на ринку праці. Тому, їм потрібно готувати людей до цього та пропонувати альтернативні професії. Люди повинні розуміти переваги від використання ШІ та перенавчатися. Адже, це суттєво змінить якість життя кожного.