Злий геній української політики Віктор Медведчук зухвало повертається на авансцену. Такі апокаліптичні заголовки можна спостерігати чи не щодня в українських медіа. Його дружина Оксана Марченко, піднявши цунамі невдоволення, все ж витанцьовувала в популярному ток- шоу. Навколо цих подій піднялася така величезна хмара пилу, що важко було помітити сутність реальних процесів.

Для більшості українських громадян ясно, що Росія веде повноцінну війну проти України. Ціль-максимум — повернути її в своє лоно, мінімум – знищити як державу. Для тих кому це не очевидно, треба ввічливо пояснити, що на вулиці 2018 рік, а значить ХХІ століття. Характер ведення військових конфліктів вже давно змінився так само як засоби досягнення перемоги. Сьогодні не потрібно вести масштабні бойові дії на території противника. Дешевше та надійніше заволодіти медіа простором та нав'язати пасивній більшості власний порядок денний.

Анексувавши Крим та почавши війну на Донбасі, Росія все ж завдяки вродженій пасіонарності українців не досягла свого. Україна не обнулилася і не стала вимолювати прощення на колінах.

Війна стала для Кремля занадто дорогим задоволенням. І мова йде не про людські втрати, (на які Путіну глибоко полювати) а про гроші. Якби не сміялися Іскандери, але санкції за Крим та Донбас серйозно впливають на російську економіку. І зовсім не в позитивному сенсі.

Але ж ціль залишилася незмінна – поневолення України. Адже, без цієї країни Росія почувається куцою імперією. Для росіян найближчим поясненням цього буде стан «недовыпил». Тобто це тоді коли ніби все добре, але все одно щось муляє.

І от зовсім невипадково на п'ятому році виснажливої війни раптово виникає образ Віктора Медведчука, миротворця в білих шатах, який відразу обіцяє повернути все як було раніше. Недарма, проросійські коментатори постійно акцентують увагу на тому, що до Майдану та війни долар був по «восєм», всі непогано заробляли. Люди, які нереально втомилися від війни та економічних негараздів, nolens volens про це задумуються. Крім того ж, мегатонни ЗРАДИ щоденно виливаються на їх голови, вбиваючи в свідомість, що ситуація в Україні наскільки погана, що простіше застрелитися.

Але мало хто думає не про те, що лежить на поверхні, а що може стояти за кулісами. Хіба не виникає логічне питання чи Медведчук (тобто Путін) наскільки вже знахабнів, що відкрито проштовхує «рускій мір» в пост-майдану Україну? Звичайно, у багатьох «великоросів» зайва хромосома й не такі перетворення в мозку спричинила , але тільки не відірванність від світу. У Росії вміють добре аналізувати помилки. Цього разу, вони не робитимуть ставку на очевидних зрадників як от Мураєв, Бойко, Медведчук, Рабінович. Адже зрозуміло, що прямий кандидат від Мордора якби не старався не зможе перемогти на президентських виборах.

Так а нафіга тоді ці всі технології, запитаєте Ви? Все дуже просто. Медведчук намагатиметься до максимуму розігнати ненависть до себе, концентруючи на собі анти-російські настрої. Він навмисно протиставлятиме себе всьому українському. Йому не вперше. Він лякатиме тим, що якщо не захочете мене, буде вам війна.

І в той час поки стріли всіх так би мовити прозахідних кандидатів будуть спрямовані проти нього, треба уважно слідкувати за руками Москви, бо на сцену вискочить реальний московський ставленик. Кандидат, на якого поставив Мордор, не буде нічого говорити антиукраїнського, а скоріш за все це буде врівноважений мікс ультра-патріотизму, економічного лібералізму, захисту традиційних цінностей, і так далі. Програма буде розрахована на всі соціальні групи. Але головне цей кандидат нічого не говоритиме про війну з Росією, лише постійно повторюватиме мантру про необхідність миру за будь-яку ціну.

І тоді коли громадяни не захочуть миру від Медведчука (Путіна), вони звернуть увагу цього кандидата. Особливо, це стосуватиметься тих хто ще не визначився, а таких третина. І тікаючи від Москви, з однієї сторони представленою кумом Путіна, Україна все одно потрапить до її лап.

Тінь Мордора вже промайнула над нами, тож тримаймо голови тверезими.